Руки-ноги за любов - постери, обкладинки, шпалери

Багато постерів, обкладинок та шпалер до фільму "Руки-ноги за любов"

Burke & Hare (2010)

Хронометраж: 1:31 (91 хв)

6.072/10
450

6.1/10
22000

Всё про фільм

Відео 0

Фото 11

Актори та персонажі

Постери, обложки

Постер до фильму"Руки-ноги за любов" #304966

2K 1500p

Постер до фильму"Руки-ноги за любов" #304961

Full HD 1425p

Постер до фильму"Руки-ноги за любов" #304962

2K 1440p

Постер до фильму"Руки-ноги за любов" #304963

2K 1482p

Постер до фильму"Руки-ноги за любов" #304964

Full HD 1425p

Постер до фильму"Руки-ноги за любов" #304965

2K 1500p

Постер до фильму"Руки-ноги за любов" #304967

3K 2048p

Backdrops, wallpaper

Задник до фильму"Руки-ноги за любов" #304958

HD Ready 750p

Задник до фильму"Руки-ноги за любов" #304959

4K UHD 2160p

Задник до фильму"Руки-ноги за любов" #304957

Full HD 1080p

Задник до фильму"Руки-ноги за любов" #304960

HD Ready 720p

Що залишилося за кадром

Фільм заснований на реальних подіях: серії з 17 вбивств, скоєних з листопада 1827 по 31 жовтня 1828 року в околицях вулиці Вест-порт в Единбурзі ірландськими іммігрантами Вільямом Берком і Вільямом Гером. Берк і Гер продавали трупи своїх жертв як матеріал для препарування відомому єдинбурзькому лікарю Роберту Ноксу — засновнику приватних анатомічних курсів для студентів Единбурзького медичного коледжу. Спільновками злочинців стали коханка Берка Гелен М’Дугал і дружина Гера Маргарет Лерд. Спосіб вбивства, який застосовували Берк і Гер — удушення шляхом стискання грудної клітки жертви — отримав в англійській мові самостійну назву burking, від burke — вбити, задушити; у переносному сенсі — зам’яти справу, розібратися тихо і непомітно.
У сцені на кладовищі можна побачити знаменитого собаку Грейфраерс Боббі, який здобув відомість завдяки надзвичайній відданості господареві — після його смерті вона провела 14 років на його могилі. Однак Боббі жив у другій половині XIX століття, тоді як події, про які оповідає фільм, відбуваються на півстоліття раніше.
У реальному житті коханкою Берка була Гелен МакДугал, з якою він проживав у орендованих апартаментах у Геров. Історія з акторкою Джинні є вигадкою автора.
Жозеф Ньепс, один із першовідкривачів фотографії, у фільмі робить геліографічні знімки трупів після розтину їх доктором Ноксом. Насправді відсутні дані про перебування Ньепса в Единбурзі.
Фільм заснований на реальних подіях: серії з 16 вбивств, скоєних з листопада 1827 по 31 жовтня 1828 року в околицях вулиці Вест-порт в Единбурзі ірландськими іммігрантами Вільямом Берком і Вільямом Гером. Берк і Гер продавали трупи своїх жертв як матеріал для препарування відомому Единбурзькому лікарю Роберту Ноксу — засновнику приватних анатомічних курсів для студентів Единбурзького медичного коледжу. Спільницями злочинців стали коханка Берка Гелен Мак-Дугал і дружина Гера Маргарет Лерд. Спосіб вбивства, який застосовували Берк і Гер — задушення шляхом стискання грудної клітки жертви — отримав в англійській мові самостійну назву burking, від burke — вбити, задушити; в переносному сенсі — зам’яти справу, розібратися тихо і непомітно.
В епізоді, де доктор Монро (його зіграв Тім Каррі) говорить доктору Лістеру у виконанні Джорджа Поттса, що у того «огидний запах з рота», присутня певна часова невідповідність. Доктор Лістер жив дещо пізніше, ніж історичний період, в якому розгортається дія фільму, і був піонером застосування карболової кислоти для стерилізації хірургічних інструментів і очищення ран у 1860-х роках. Це спричинило в хірургії революцію і врятувало незліченну кількість життів пацієнтів, які в іншому випадку втратили б деякі частини тіла або просто померли б від зараження крові. Його ім’ям названо знаменитий лістерин (це торгова назва антибактеріальних ополіскувачів для ротової порожнини), звідси і репліка про поганий запах з рота.
У фіналі фільму показано будівлю музею анатомії Единбурзького університету в Шотландії та справжній скелет Вільяма Берка (в фільмі його зіграв Саймон Пегг).
На початку фільму герої Саймона Пегга та Енді Серкіса – лише злочинці, а ірландський мох, який вони продають наївним покупцям, це просто сирна пліснява. Вони цілком могли б використати у своїй афері шотландський мох, а подібні мохи дійсно можуть лікувати деякі інфекції. Якби не сталося так, що ці два персонажі стали грабіжниками могил, вони могли б зробити собі ім’я як першовідкривачі пеніциліну.
Спочатку на роль, яку згодом зіграв Енді Серкіс, затвердили Девіда Теннанта, але телеканал, з яким він був пов’язаний умовами контракту, не відпустив Теннанта на зйомки у Джона Лендіса через побоювання виникнення труднощів із поєднанням зйомок у різних проектах.
Джон Лендіс зі США з самого дитинства був щирим шанувальником фільмів жахів британської кіностудії Hammer Film Productions. Йому навіть подобалося те, що бюджет цього фільму був досить скромним, оскільки всі фільми кіностудії Hammer були створені на мінімальні гроші. Для нього самого це був шанс повернутися до своїх перших кроків у режисурі, коли бюджети у нього були більш ніж скромними, на відміну від проектів, які він згодом знімав вже в Голлівуді, і на які ніяких грошей не шкодували. Той факт, що йому належало працювати з Крістофером Лі на одній із найстаріших кіностудій у Великобританії, а також тема майбутнього фільму переконали його погодитися на пропозицію стати режисером цього фільму, не роздумуючи.
Фільм заснований на реальних подіях: серії з 16 вбивств, скоєних з листопада 1827 по 31 жовтня 1828 року в околицях вулиці Вест-порт в Единбурзі ірландськими іммігрантами Вільямом Берком та Вільямом Гером. Берк і Гер продавали трупи своїх жертв як матеріал для препарування відомому єдинбурзькому лікарю Роберту Ноксу — засновнику приватних анатомічних курсів для студентів Единбурзького медичного коледжу. Спільницями злочинців стали коханка Берка Хелен М’Дугал та дружина Гера Маргарет Лерд. Спосіб вбивства, який застосовували Берк і Гер — задушення шляхом стискання грудної клітки жертви — отримав в англійській мові самостійну назву burking, від burke — вбити, задушити; в переносному сенсі — зам’яти справу, розібратися тихо і непомітно.
В епізоді, де доктор Монро (його зіграв Тім Каррі) говорить доктору Лістеру у виконанні Джорджа Поттса, що в того «огидний запах з рота», присутня певна часова невідповідність. Доктор Лістер жив дещо пізніше, ніж історичний період, в який розгортається дія фільму, і був піонером застосування карболової кислоти для стерилізації хірургічних інструментів та очищення ран у 1860-х роках. Це спричинило в хірургії революцію і врятувало незліченну кількість життів пацієнтів, які в іншому випадку втратили б деякі частини тіла або просто померли б від зараження крові. Його іменем названо знаменитий лістерин (це торгова назва антибактеріальних ополіскувачів для ротової порожнини), звідси і репліка про поганий запах з рота.

Вам сподобався фільм?