Усі фильми

Новинки 2026

ТОП фільми 2025

ТОП фільми 2024

Ед Вуд - постери, обкладинки, шпалери

Багато постерів, обкладинок та шпалер до фільму "Ед Вуд"

Ed Wood (1994)

Хронометраж: 2:7 (127 хв)

7.494/10
2232

7.8/10
191000

Всё про фільм

Відео 1

Фото 34

Актори та персонажі

Постери, обложки

Full HD 1350p

3K 2100p

5K UHD 3000p

5K UHD 2924p

5K UHD 3000p

2K 1440p

4K UHD 2160p

4K UHD 2160p

3K 2100p

5K UHD 3000p

3K 1800p

5K UHD 3000p

4K UHD 2250p

2K 1500p

5K UHD 3000p

5K UHD 3000p

5K UHD 3000p

2K 1440p

4K UHD 2160p

4K UHD 2160p

Backdrops, wallpaper

4K UHD 2160p

Full HD 1080p

HD Ready 720p

4K UHD 2160p

HD Ready 882p

HD Ready 720p

HD Ready 884p

Full HD 1080p

Full HD 1080p

Full HD 1080p

HD Ready 720p

Full HD 1152p

Що залишилося за кадром

У 1980 році, через два роки після смерті, Ед Вуд був визнаний "найгіршим режисером" у всій історії Голлівуду.
Картін "План 9 з відкритого космосу", створена Вудом у 1959 році, вважається найгіршим фільмом в історії кіно.
Фільм створено за мотивами книги Рудольфа Грея "Кошмар екстазу" (Rudolph Grey, "Nightmare of Ecstasy").
У фільмі є цитати з картин Вуда, таких як "Глен або Гленда" (1953), "Наречена монстра" (1955) і "План 9 з відкритого космосу" (1958). Також у фільмі використано фрагмент із раннього фільму за участю Бели Лугоші – "Білий зомбі" (1932).
Згідно з фільмом, Ед Вуд познайомився з Лугоші, але насправді ідея залучити Лугоші до фільмів Вуда належала письменнику Алексу Гордону, який і познайомив режисера з цим актором.
У реальному житті фільм "План 9 з космісу" був показаний лише через 3 роки після завершення зйомок, у невеликому та маловідомому кінотеатрі.
Фактично, Бела Лугоші помер не до початку зйомок фільму "План 9", а після того, як було відзнято вже 10 хвилин кінострічки.
За словами Деппа, не минуло й 10 хвилин після пропозиції Тіма Бертона знятися у фільмі, як він погодився. На той час актор був дещо розчарований кіномистецтвом, а ця роль дала Деппу можливість «витягнутися на повний зріст і повеселитися». А робота з Мартіном Ландау «відновила» його «любов до акторської майстерності». Тоді Депп вже був знайомий з деякими роботами Едварда Вуда через Джона Уотерса, який показав йому «Глена або Гленду» та «План 9 з відкритого космосу». Щоб краще втілити образ Вуда, актор вивчав акторську гру Джека Хейлі у «Чарівнику країни Оз» (1939), де Хейлі виконав роль залізного дроворуба. Депп переглядав декілька виступів Рональда Рейгана, оскільки вважав їх різновидом сліпого оптимізму, і вважав, що це ідеально підходить для Вуда. Актор також намагався симулювати низький голос Кейсі Касема та «ту доволі впевнену і жваву комерційну якість у його голосі». За порадою Бертона, Депп вивчав гру Міккі Руні в пізніх фільмах про пригоди Енді Гарді.
Щоб досягти схожості з Білою Лугоші, гример Рік Бейкер створив для Мартіна Ландау спеціальний пластичний макіяж. Бейкер наносив його таким чином, щоб Ландау не відчував дискомфорту під час відтворення емоцій та гримас. Для своєї ролі актор переглянув 25 фільмів із Лугоші та сім його інтерв'ю, знятих між 1931 і 1956 роками.
Актор Грегорі Велкотт, який знімався у фільмі "План 9 з відкритого космосу", з'явився у стрічці камео. Він зіграв роль людини, яка познайомила Вуда з Майлою "Вампір" Нурмі.
Патрісія Аркетт зустрілася з Кеті О'Хара під час зйомок. Акторка вважала її "милою та дуже приємною".
Ідея фільму прийшла сценаристам Скотту Александеру та Ларрі Карацевському, коли вони навчалися в Школі кіномистецтва університету Південної Каліфорнії. Александер навіть збирався на другому курсі зробити документальну стрічку про Вуді – «Людина в ангорському светрі». Однак Карацевський тоді зі скептицизмом поставився до такої ідеї. Пізніше Александер і Карацевський разом писали сценарії до фільмів «Неслухняна дитина» та «Неслухняна дитина 2», але робота над сценаріями виключно для сімейних фільмів набридла їм обом. Тоді вони написали 10-сторінковий начерк сценарію стрічки про Вуді та продемонстрували ідею режисеру Майклу Леманну, з яким вони познайомилися ще в Школі кіномистецтва. Леманн представив проєкт продюсерці Дениз Ді Нові, з якою він працював над фільмом «Фатальне тяжіння». Сама Ді Нові до цього співпрацювала з Тімом Бертоном над фільмами «Едвард Руки-ножиці», «Бетмен повертається» та «Кошмар перед Різдвом». Зрештою, Леманн, за контрактом, мав стати режисером байопіка про Вуді, а Бертон і Ді Нові – продюсерами.
Бертон почав читати книгу "Кошмар екстазу" та деякі листи Вуда. Він був вражений тим, що в листах режисер писав про свої фільми так, ніби він знімав "Громадянина Кейна", незважаючи на те, що люди вважали його картини найгіршими за всю історію. Бертон зізнався, що завжди був шанувальником Еда Вуда, тому фільм вийшов як віддана повага до творчості Вуда, а не насмішка над нею. Відносини між ним і Лугоші в картині перекликаються з близькими стосунками Бертона та його власного кумира, Вінсента Прайса. Бертон казав у своєму інтерв'ю: "Зустріч з Вінсентом справила на мене неймовірний вплив; такий самий вплив мав відчути Ед, зустрічаючись зі своїм кумиром".
У той час Бертон готувався до режисури «Мері Рейллі» для Columbia Pictures з Вайноною Райдер у головній ролі. Однак у зв’язку з рішенням компанії віддати цю роль Джулії Робертс, а не Райдер, Бертон покинув проєкт. Це підштовхнуло його до думки взяти режисуру «Еда Вуда» у свої руки та зняти фільм у стислі терміни. В результаті він сам зайняв режисерське крісло, а Леманну віддав посаду виконавчого продюсера. Александер і Карацевскі написали 147-сторінковий сценарій за шість тижнів. Бертон прочитав його і одразу ж затвердив у такому вигляді, без будь-яких змін чи редагування. Бертону подобався той факт, що Вуд мало відомий масовому глядачеві, завдяки чому робота над фільмом не могла бути обмежена рамками анекдотів про «найгіршого режисера». Але найважливішим він вважав те, що Вуд і його команда робили свою справу з пристрастю.
Режисер вирішив знімати фільм у чорно-білій гамі, наслідуючи стиль фільмів Вуда. Освітлення для зйомок також було встановлено та підібрано відповідно до монохромного зображення, що створило реалістичний ефект зйомок того періоду.
Спочатку контракт на створення фільму було укладено зі студією Columbia Pictures. Але у квітні 1993 року голова компанії Марк Кантон відхилив проєкт за місяць до початку зйомок через розбіжності з Бертоном, який наполягав на зйомці картини в чорно-білій гамі та вимагав повної творчої свободи. Тоді опціоном на екранізаційні права серйозно зацікавилися такі компанії, як Paramount Pictures, Warner Bros., 20th Century Fox, але Бертон прийняв пропозицію від The Walt Disney Company, з якою він вже працював над «Кошмаром перед Різдвом». Подібно до того фільму, «Ед Вуд» також вийшов під дистрибуцією Touchstone Pictures. Disney взяла проєкт у свої руки з розрахунку на те, що Бертон і надалі залишатиметься працювати з нею, але вже зі своїм наступним фільмом він повернувся до Warner Bros. Компанія виділила 18 млн доларів бюджету та надала Бертону повну творчу самостійність, оскільки не бачила в картині великого ризику для себе. Також режисер відмовився від своєї плати за роботу над проєктом.
Основні зйомки розпочалися у серпні 1993 року і тривали протягом 72 дні.
Говард Шор використовував деякі музичні теми з оригінальних фільмів Вуда для створення саундтреку до стрічки Бертона.
У 1980 році, через два роки після смерті, Ед Вуд був визнаний «найгіршим режисером» за всю історію Голлівуду.
Картина Вуда «План 9 з відкритого космосу» 1959-го року вважається найгіршим фільмом за всю історію кіно.
У фільмі є цитати з картин Вуда «Глен або Гленда» («Glen or Glenda», 1953 р.), «Наречена монстра» («Bride of the Monster», 1955 р.), «План 9 з відкритого космосу» («Plan 9 from Outer Space», 1958 р.). Є також фрагмент з раннього фільму за участю Бели Лугоші — «Білий Зомбі» («White Zombie», 1932 р.).
У реальному житті, «План 9 з відкритого космосу» був показаний лише через 3 роки після закінчення зйомок, у невеликому, маловідомому кінотеатрі.
Насправді, Бела Лугоші помер не до зйомок «Плану 9», а після того, як було відзнято 10 хвилин фільму.
За словами Деппа, не минуло й 10 хвилин після пропозиції Тіма Бертона знятися у фільмі, як він погодився. На той час актор був дещо розчарований кіномистецтвом, а ця роль дала Деппу можливість «розправити плечі та повеселитися». А робота з Мартіном Ландау «відновила» його «любов до акторської майстерності». Тоді Депп вже був знайомий з деякими роботами Едварда Вуда через Джона Уотерса, який показав йому «Глена або Гленду» та «План 9 з відкритого космосу». Щоб краще втілити образ Вуда, актор вивчав акторську гру Джека Хейлі у «Чарівнику країни Оз» (1939), де Хейлі виконав роль залізного дроворуба. Депп переглядав декілька виступів Рональда Рейгана, оскільки вважав їх різновидом сліпого оптимізму, і вважав, що це ідеально підходить для Вуда. Актор також намагався симулювати низький голос Кейсі Касема та «ту дуже впевнену і жваву комерційну якість у його голосі». За порадою Бертона, Депп вивчав гру Міккі Руні в пізніх фільмах про пригоди Енді Гарді.
Актор Грегорі Велкотт, який грав у «Плані 9 з відкритого космосу», з'явився у фільмі як камео. Він виконував роль людини, яка знайомить Вуда з Майлою «Вампіршею» Нурмі.
Патриція Аркетт зустрічалася з Кеті О’Харою під час зйомок. Актриса знаходила її «милою та дуже приємною».
Ідея фільму прийшла сценаристам Скотту Александеру та Ларрі Карацевському, коли вони навчалися в Школі кіномистецтва університету Південної Каліфорнії. Александер навіть збирався на другому курсі зробити документальну стрічку про Вуді – «Людина в ангорському светрі». Однак Карацевський тоді зі скептицизмом поставився до такої ідеї. Пізніше Александер і Карацевський разом писали сценарії до фільмів «Неслухняна дитина» та «Неслухняна дитина 2», але робота над сценаріями виключно для сімейних фільмів набридла їм обом. Тоді вони написали 10-сторінковий начерк сценарію стрічки про Вуді та продемонстрували ідею режисеру Майклу Леманну, з яким вони познайомилися ще в Школі кіномистецтва. Леманн представив проєкт продюсерці Дениз Ді Нові, з якою він працював над фільмом «Фатальне тяжіння». Сама Ді Нові до цього співпрацювала з Тімом Бертоном над фільмами «Едвард Руки-ножиці», «Бетмен повертається» та «Кошмар перед Різдвом». В результаті, Леманн, за контрактом, мав стати режисером байопіка про Вуді, а Бертон і Ді Нові – продюсерами.
Бертон взявся за читання «Кошмару екстазу» та деяких листів Вуда. Він був вражений тим, що в листах режисер «писав про свої фільми так, ніби він знімав «Громадянина Кейна», незважаючи на те, що люди вважали його картини найгіршими за всю історію». Бертон зізнався, що завжди був шанувальником Еда Вуда, тому фільм вийшов як захоплення, а не насмішка над творчістю Вуда. Відносини між ним і Лугоші в картині перегукуються з тісними відносинами Бертона та його власного кумира, Вінсента Прайса. Бертон говорив у своєму інтерв'ю: «Знайомство з Вінсентом справило на мене неймовірний вплив; такий самий вплив мав відчути Ед, зустрівшись зі своїм кумиром».
У той час Бертон готувався до режисури «Мері Райлі» для Columbia Pictures за участі Вайнони Райдер у головній ролі. Однак через рішення компанії віддати цю роль Джулії Робертс, а не Райдер, Бертон покинув проєкт. Це спонукало його взяти режисуру «Еда Вуда» у свої руки та зняти фільм у стислі терміни. В результаті він сам зайняв режисерське крісло, а Леманну віддав посаду виконавчого продюсера. Александер і Карацевскі написали 147-сторінковий сценарій за шість тижнів. Бертон прочитав його і одразу затвердив у такому вигляді, без будь-яких змін чи редагування. Бертону подобався той факт, що Вуд мало відомий масовому глядачеві, завдяки чому робота над фільмом не могла бути обмежена рамками анекдотів про «найгіршого режисера». Але найважливішим він вважав те, що Вуд і його команда робили свою справу з пристрастю.
Спочатку контракт на створення фільму було укладено зі студією Columbia Pictures. Але у квітні 1993 року голова компанії Марк Кантон відхилив проєкт за місяць до початку зйомок через розбіжності з Бертоном, який наполягав на зйомці картини в чорно-білій гамі та вимагав повної творчої свободи. Тоді опціоном на екранізаційні права серйозно зацікавилися такі компанії, як Paramount Pictures, Warner Bros., 20th Century Fox, але Бертон прийняв пропозицію від The Walt Disney Company, з якою він вже працював над «Кошмаром перед Різдвом». Подібно до того фільму, «Ед Вуд» також вийшов під дистрибуцією Touchstone Pictures. Disney взяла проєкт у свої руки з розрахунку на те, що Бертон і надалі залишатиметься працювати з нею, але вже зі своїм наступним фільмом він повернувся до Warner Bros. Компанія виділила 18 млн доларів бюджету та надала Бертону повну творчу самостійність, оскільки не бачила в картині великого ризику для себе. Також режисер відмовився від своєї плати за роботу над проєктом.

Вам сподобався фільм?