Під час Холодної війни американський вчений нібито переходить на бік Східної Німеччини в рамках таємної операції, щоб знайти формулу смолистого розчину, але план зривається, коли його наречена, не підозрюючи про його мотиви, перетинає кордон слідом за ним.

Що залишилося за кадром

У фільмі використано музику П. І. Чайковського (фрагмент симфонічної фантазії «Франческа да Ріміні»).
Альфред Гічкок (1899-1980) навмисно включив у фільм сцену бійки, щоб показати глядачам, як насправді важко вбити людину, тому що в шпигунських трилерах того часу вбивства зображували легкою справою.
Однією з причин, чому Альфред Гічкок не хотів знімати Пола Ньюмана (1925-2008) і Джулі Ендрюс, полягала в тому, що вони вимагали надто великих гонорарів. До самого кінця своєї кар’єри він не буде знімати акторів з аналогічними гонорарами.
Ідею сценарію підказав випадок у 1951 році, коли до СРСР втекли британські дипломати Гай Берджесс (1911-1963) і Дональд Маклін (1913-1983). Гічкока особливо цікавило життя Макліна в Радянському Союзі та його дружина Мелінда Марлінг, яка рік потому разом із трьома дітьми поїхала слідом за чоловіком за «залізну завісу».
Недоволений участю у фільмі Пола Ньюмана та Джулі Ендрюс, Альфред Гічкок перевів фокус уваги сюжету з дружини вченого-перебіжчика на шпигуна-аматора і зосередився на акторах і актрисах, зайнятих у ролях другого плану.
У фільмі використано музику П. І. Чайковського (фрагмент симфонічної фантазії «Франческа да Ріміні»).
Ідею сценарію підказав випадок у 1951 році, коли до СРСР втекли британські дипломати Гай Берджесс (1911-1963) і Дональд Маклін (1913-1983). Хічкока особливо цікавило життя Макліна в Радянському Союзі та його дружина Мелінда Марлінг, яка рік по тому разом з трьома дітьми поїхала слідом за чоловіком за «залізну завісу».

Вам сподобався фільм?