У вересні 1944 року, після успішного вторгнення в Нормандію, союзники готують таємну операцію «Маркет Ґарден»: зухвалий план, покликаний швидко покласти кінець Другої Світової Війни шляхом повітряного нальоту на Німеччину і знищення всіх військових заводів Рейху. Проте, поєднання невдалої бойової тактики, помилкових розвід-даних, невдачі й поганої погоди призвело до катастрофи.

Що залишилося за кадром

Образ генерала Фредеріка Браунінга (1896-1965) у виконанні Дірка Богарда (1921-1999) вийшов досить суперечливим, настільки, що деякі з друзів покійного генерала навіть заявили, що якби він був живий у 1977 році, він подав би в суд на режисера Річарда Аттенборо (1923-2014) та сценариста Вільяма Голдмана (1931-2018) за наклеп. Під час зйомок Богард постійно сперечався з режисером щодо образу Браунінга, оскільки був з ним особисто знайомий під час війни, коли служив у штабі фельдмаршала Бернарда Л. Монтгомері (1887-1976). Відповідальність за ці суперечності публічно взяв на себе Аттенборо, але характер його стосунків з Богардом змінився назавжди. Син Браунінга стверджував, що, на його думку, у фільмі генерала Браунінга зображено як відповідального за провал таємної операції, тому що автори фільму розуміли, що якщо покласти вину на Монтгомері, їм самим може бути недобре.
Під час Другої світової війни Дірк Богард служив у розвідці британської армії. Під час бою, Монтгомері відправив його та ще вісьмох офіцерів до Арнема.
Відправляючи танки та бронемашини в бій, головний герой, якого зіграв Майкл Кейн, за сценарієм мав виголосити слова "Вперед, в атаку", але на знімальному майданчику того дня був присутній сам офіцер, якого Кейн зображував, і актор запитав у нього, які саме слова той сказав у цей момент. У фільмі герой Кейна тихо (як і той офіцер під час війни) промовив слова "Ну що ж, поїхали".
Шон Коннері (1930-2020) спочатку відмовився зніматися у цьому фільмі, вважаючи, що це буде прославлення поразки, однак він прочитав сценарій і змінив свою думку.
Перший фільм про війну, актори якого перед початком зйомок пройшли курс молодого бійця. За розпорядженням режисера Річарда Аттенборо, курс молодого бійця також пройшли багато акторів масових сцен, а на час зйомок їх розмістили в казармі.
У сцен відльоту з Великої Британії двічі зображено британського десантника з куркою. Він уособлює лейтенанта Джозефа Гловера, 10-го парашутно-десантного батальйону, разом із його улюбленою куркою Миртл. Спочатку Гловер забрав її з однієї ферми в Англії, коли став на поріг щодо того, чи можуть кури літати. З липня по вересень 1944 року Миртл брала участь у кількох десантних операціях, а 18 вересня Гловер і Миртл, як частина 4-ї парашутно-десантної бригади, опинилися в Арнемі під час другої хвилі висадки (у фільмі показано першу хвилю). 19 вересня 1944 року знайшли мертву Миртл і поховали її з "крильцями" (емблема парашутно-десантних військ).
Джеймс Кан погодився знятися у цьому фільмі, головним чином, через сцену, де його персонаж наводить зброю на військового медика і буквально змушує його провести операцію одному зі своїх друзів. За словами Кана, Аттенборо знайшов його в Лос-Анджелесі та запропонував на вибір кілька ролей, і Кан обрав роль сержанта саме через цю сцену.
Лоуренс Олів'є (1907-1989) прийшов на знімальний майданчик у старому костюмі та зі старими чорними черевиками, і заявив режисеру, що місяць працював у саду в цих черевиках, щоб вони відповідали образу його персонажа.
Під час зйомок справжній полковник Джон Фрост (1912-1993) докоряв Ентоні Хопкінсу за те, що той під час зйомок битви за Арнем бігав від будинку до будинку. За словами Хопкінса, Фрост заявив, що британський офіцер ніколи б не став би бігати, а йшов би рівним кроком, щоб продемонструвати презирство до смерті. Хопкінс згодом розповідав, що він спробував це зробити, але при перших звуках вибухів інстинкт самозбереження взяв верх, і він знову почав бігати.
Шон Коннері зіграв одну з найважливіших ролей у фільмі; він розлютився, дізнавшись, що гонорар Роберта Редфорда – хоча його роль була значно менш важлива – був помітно більшим, ніж його власний. Він навіть відмовився продовжувати зйомки, поки йому не підвищать гонорар, і це незабаром було зроблено.
За словами Майкла Кейна, режисер Річард Аттенборо не попередив його заздалегідь про те, що колона танків (звичайно, це були макети), яка їхала позаду джипа, в якому подорожував герой Кейна, буде знищена, щоб зняти його щиру реакцію на вибухи.
Спочатку планувалося запросити Стіва Маккуїна (1930-1980) та Одрі Гепберн (1929-1993) на невеликі ролі у фільмі, проте Маккуїн заявив, що бере участь лише у головних ролях, а не в проєктах, акторський склад яких складається виключно зі зірок екрану, а Гепберн зазвичай вимагала надто великі гонорари. Крім того, було заявлено, що Гепберн, яка колись проживала в окупованих німцями Нідерландах, була свідком того, як німецькі солдати розстрілювали цивільних людей прямо на вулиці, і втрачала друзів під час бомбардувань, тому їй буде важко зіграти цю роль, оскільки вона дійсно пережила все це.
Режисер Річард Атенборо розумів, що у нього буде лише один шанс зняти сцену висадки десанту, тому для зйомки було використано 19 камер.
За словами координатора трюкових сцен Віка Армстронга, у фільмі було задіяно понад 100 каскадерів та дублерів.
Було відзнято майже 823 000 метрів плівки. За звичайну швидкість у 27 метрів на хвилину для плівки шириною 35 мм, це дає понад 500 годин екранного часу.
Зйомки бойової сцени за мостом у місті Неймеген жартівливо назвали "зйомками вартістю мільйон доларів на годину". Рух по мосту був досить інтенсивним, тому знімальній групі дозволили знімати лише між 7 та 8 годинами ранку 3 жовтня 1976 року. Якби сцену не встигли зняти, знадобилися б нові зйомки, а враховуючи понаднормові виплати Роберту Редфорду, загальна вартість могла б досягти щонайменше 1 мільйона доларів. Саме тому режисер Річард Аттенборо наполягав на тому, щоб актори, які зображували трупи, лежали з закритими очима.
Костюмери створили понад 2000 костюмів для зйомок.
Сцена, в якій рядовий Марш гине, намагаючись дістатися до каністри, заснована на реальних подіях. Правда, капрал Джонні Джонсон, який брав участь у цих подіях, вижив. У оригінальній книзі Корнеліуса Райана (1920-1974), яка стала літературною основою фільму, сказано, що він дуже розлютився, дізнавшись, що саме було всередині.

Вам сподобався фільм?