Віктор Наворскі, мешканець однієї з країн Східної Європи, прибуває до нью-йоркського аеропорту Кеннеді. За час перельоту до Америки в його державі відбувається військовий переворот, і тепер він не може ні повернутися додому, ані потрапити в США. Віктор вимушений залишитися у терміналі аеропорту. Там він починає нове життя – знаходить друзів, наживає ворогів і, навіть, закохується…

Що залишилося за кадром

Щоб зняти фільм, режисер Стівен Спілберг був змушений побудувати точну копію сучасного аеропортового терміналу.
Зйомки фільму розпочалися 1 жовтня 2003 року, після того як Том Генкс завершив зйомки у фільмі "Ігри джентменів" (2004).
Картина заснована на реальній історії, яка сталася з Мерханом Карімі Нассері, громадянином Ірану, який "застряг" у французькому аеропорту імені Шарля де Голля у 1988 році (його портфель із усіма документами був викрадено).
Спочатку постановкою картини мав займатися Ендрю Ніккол, який працював над першою версією сценарію.
Роль, яку виконав Чі МакБрайд, спочатку планувалася для Берні Мака.
Офіцер Торес, яку грає Зої Салдана, у фільмі каже, що вона шанувальниця "Зоряного шляху". Ця акторка дійсно знялася у фільмах "Зоряний шлях" (2009) та "Стартрек: Помста" (2013).
Коли Віктор знову звертається до співробітниці паспортного сервісу, щоб отримати дозвіл на в'їзд у США, він тримає в руках кілька документів, серед яких водійське посвідчення, видане в Білорусі на ім'я Гуліної Гульнар Назирівни (в кириличній транслітерації), яке було видано в місті Гомелі.
Перед тим, як вирушити на батьківщину, Віктор проходив повз розклад вильотів. На табло, перед рядком "Кракожия – виліт дозволено", у колонці "Країна" було зазначено UA – це не Україна, а United Airlines. Літак цієї авіакомпанії, який прибув за Віктором, зупинив прибиральник-індієць.
У епізоді з Мілодраговичем для Валерія Ніколаєва не було написаних реплік. Актор вимовляв російський текст імпровізаційно, просто знаючи загальну ситуацію. Тим не менш, сцена вийшла дуже виразною. Як "кракожізьку" мову Том Генкс використовує болгарську (у російській локалізації; в оригіналі Генкс говорить російською з сильним акцентом). Мілодрагович в оригіналі говорить російською, а у локалізації використовується українська.
Джазмен, у якого Наворскі бере автограф для батька – Бенні Голсон (він грає самого себе в останніх сценах фільму) – відомий американський джазовий саксофоніст, який дійсно був присутній на знаменитій фотографії «Гарлем-1958», де були зібрані багато великих джазових музикантів XX століття.
В основу сюжету лягла реальна історія Мерана Карімі Нассері, який застряг у паризькому аеропорту в 1988 році після того, як йому заборонили в'їзд на територію Великобританії через те, що в нього вкрали документи. Влада Франції не дозволила йому покидати територію аеропорту, і він залишився в залі терміналу. З часом Нассері отримав дозвіл в'їхати на територію Франції або повернутися в рідний Іран, але він віддав перевагу залишитися жити в терміналі. Стверджується, що з часом його стан значно погіршився. У серпні 2006 року він вперше покинув межі терміналу і опинився в лікарні з невстановленим захворюванням. Згодом він перебрався в готель, де проживав на гроші, отримані за цей фільм. (Стверджується, що за право зняти фільм за його біографією «DreamWorks Pictures» заплатила йому $250 000.) У жовтні 2022 року Нассері повернувся в міжнародний аеропорт Парижа, де й помер 12 листопада того ж року.
Декорації аеропорту копіювали міжнародний аеропорт Дюссельдорфа в Німеччині. Декорації були споруджені практично в натуральну величину в одному з порожніх ангарів. Вони включали в себе три робочі ескалатори та декорації популярних брендів (як-от закусочні «Burger King» і «Mrs. Fields» та ритейлер з продажу книг і канцтоварів «W.H. Smith»). Варто зазначити, що місцями навіть встановили робоче обладнання, наприклад, печі та касові апарати. До деяких з цих брендів компанія «DreamWorks Pictures» звернулася за дозволом показати їх у фільмі, інші самі проявили ініціативу і вийшли на «DreamWorks Pictures» з подібною пропозицією. Спорудженням займалися ті самі бригади робітників, які насправді споруджували ці магазини та точки громадського харчування в аеропортах. Так чи інакше, наявність декорацій будь-якого бренду на знімальному майданчику зовсім не була гарантією появи у фільмі, оскільки остаточний монтаж стрічки перебував виключно у віданні «DreamWorks Pictures», і деякі бренди з’явилися на екрані лише мимохідь, а деякі не з’явилися взагалі.
Будівництво декорацій аеропорту зайняло 16 тижнів. Було використано близько 10 500 квадратних метрів скла, майже 7 000 квадратних метрів простору (достатньо для 600 акторів масовки) і 2 000 мініатюрних освітлювальних приладів. І все це не враховуючи ескалаторів, що працюють, і справжніх фуд-кортів.
Спочатку передбачалося, що головний герой у виконанні Тома Хенкса прибуде зі Словенії, але колишній консул Словенії в США вказав (абсолютно справедливо), що деякі називають Словенію «східноєвропейською Швейцарією», тож у такій країні навряд чи розгорнулася б громадянська війна.
Водійські права головного героя були видані в білоруському Гомелі в 1995 році, а термін їх дії закінчився з початком зйомок. У графі «Ім'я» в документі вказано кирилицею «Гульнара Гуліна». Це були справжні права Гуліної, яка працювала в американській кіноіндустрії. Автори фільму лише додали ім'я «Віктор».
Під час вечері героїв Тома Хенкса і Кетрін Зети-Джонс предметами сервірування жонглює Гупта. Його зіграв Кумар Паллана, який раніше був жонглером і гастролював різними країнами.

Вам сподобався фільм?