Після пограбування, отримавши діаманти на 20 мільйонів доларів, компанія злочинців розколюється: Джордж Томасон попадає за грати, а його спільники — Ванда, Кен і Отто — залишаються на волі. Але Джордж той до приїзду поліції встигає переховати діаманти. І тепер єдиний шанс Ванди і Отто дізнатись, де дорогоцінності, — це адвокат Арчі Ліч, з яким Джордж може поділитися важливою інформацією. Ванда починає спокушати Арчі Ліча…

Що залишилося за кадром

Намагаючись завоювати прихильність Ванди, Арчі читає їй російською мовою вірш М.Ю. Лермонтова "Молитва".
Роль дочки Арчі Ліча виконує дочка Джона Кліза, Сінтія Кліз (у титрах вказана під ім'ям Сінтія Кейлор).
Батько Майкла Пейліна заїкався, тому, граючи роль Кена, Пейлін спирався на дитячі спогади та знання предмета. Зокрема, він використовував знання про те, що люди з заїканням менше заїкаються під час спілкування з близькими людьми (у фільмі це персонажі у виконанні Тома Джорджсона та Джеймі Лі Кертіс), але заїкання стає більш вираженим під час спілкування з тими, з ким цим людям некомфортно (у фільмі це герой Кевіна Клайна).
Кевін Клайн просив Джона Кліза (який знімався у фільмі, був виконавчим продюсером, а також виступав у ролі одного з режисерів і сценаристів) дозволити йому в сцені спокуси Ванди (котру грала Джеймі Лі Кертіс) говорити не італійською, а французькою мовою. Справа в тому, що сам Клайн знає французьку. Однак, Кліз заявив, що це має бути лише італійська мова, і більше ніяка інша. Клайн вже перепробував усі назви італійських сирів, які він знав, і всі італійські фрази, які йому спали на думку, і вже заспівав "Volare" (італійська пісня кінця 1950-х років), але режисер Чарльз Крайтон (1910-1999) ніяк не давав команду "Знято!". Актор переживав через те, що на момент зйомок цієї сцени продюсери фільму не мали прав на цю пісню.
Коли цей фільм демонструвався в кінотеатрах Данії у 1989 році, певний Оле Бендсен (отоларинголог за професією) буквально помер від сміху під час перегляду сцени, де герой Кевіна Клайна засовує в ніздрі персонажа Майкла Пейліна шматочки смаженої картоплі. Справа в тому, що кілька років тому він сам запропонував подібне (правда, не як тортуру, а для розваги) членам своєї родини під час вечері. Бачачи, що сталося з персонажем Пейліна, він, звісно, згадав про цей випадок і почав сміятися так сильно, що у нього стався серцевий напад. Ця історія добре відома в усій Скандинавії, а одразу після того, як це сталося, вона ледь не перетворилася на міську легенду. Правдивість цієї історії підтвердив син загиблого.
Рибка, яку з'їв персонаж у виконанні Кевіна Клайна, була зроблена з желатину. Актер стверджував, що пропонував з'їсти справжню рибку, але автори фільму йому цього не дозволили.
Наприкінці фільму в аеропорту Отто забирає посадковий квиток у випадкового пасажира, якого грає зірка британського телебачення Стівен Фрай.
Джон Кліз і Чарльз Крайт почали обговорювати ідею цього фільму ще в 1983 році. Єдине, що тоді спало на думку Клізу, це думка про персонажа, який заїкається, якому потрібно повідомити іншим щось важливе. Чарльзу Крайту, у свою чергу, хотілося показати на екрані, як по людині ковзає каток.
У оригінальному фіналі Отто, якого зіграв Кевін Клайн, загинув під катком. Під час попередніх показів фільму у США з'ясувалося, що глядачам так сподобався цей персонаж, що для нього було знято додаткову сцену, в якій він, повністю покритий цементним розчином, дивиться через оглядове вікно на героїв Джона Клізза та Джеймі Лі Кертіс.
Намагаючись добитися прихильності Ванди, Арчі читає їй російською мовою вірш М.Ю. Лермонтова «Молитва».

Вам сподобався фільм?