Життя Еріка Лансгофа та п’ятьох його найближчих друзів розходиться різними шляхами, коли німецька армія вторгається в Нідерланди в 1940 році: боротьба та опір, страх і змирення, колабораціонізм та державна зрада.

Що залишилося за кадром

Телеверсія має хронометраж 215 хвилин.
Більш точний переклад назви – «Солдат королеви».
За вибухи у фільмі відповідали не цивільні спеціалісти, а військовослужбовці голландської армії. За словами режисера і сценариста Пола Верховена, одним з вибухів ледь було не вбило виконавця головної ролі Рутгера Хауера.
Рейк де Гойер, який грав Брайтнера, під час Другої світової війни був в Опорі, а тому з певною неприязню відносився до Райнхарда Колльдегоффа (той грав генерала вермахту). Ця неприязнь доходила до того, що одного разу, перед зйомкою спільної сцени, Рейк де Гойер вистрілив з газового пістолета прямо поруч з Колльдегоффом.
Продюсер Роб Гаувер перемонтигував фільм для зарубіжних кіноринків, причому зробив це без відома режисера Пола Верховена. За словами Верховена, ця перемонтажована версія з іншою назвою («Survival Run») була майже на годину коротшою. Там залишилися лише екшн-сцени без пояснень і поза історичним контекстом, а дублювали її британські актори. Гаувер навіть стверджував, що його версія подобається йому більше за оригінальну режисерську. Якби поширився саме його варіант фільму, надіям Верховена на міжнародне визнання, ймовірно, прийшов би кінець, але втрутився продюсер, режисер, актор і сценарист Ден Айрленд. Він вже побачив оригінальний варіант і був настільки вражений ним, що показав його Стівену Спілбергу. Саме тому американські дистриб'ютори затребували не перемонтажований Гаувером варіант фільму, а оригінальний, і незабаром його висунули на отримання премії «Золотий глобус» (яку присуджує Голлівудська асоціація іноземної преси). Верховен і досі вдячний Айрленду, справедливо вважаючи, що своїм успіхом у США зобов'язаний саме йому.
На початку фільму показано приїзд королеви Вільгельміни (її зіграла Андреа Домбург) з ад'ютантом Еріком Лансхофом (Рутгер Хауер) до Голландії після звільнення в кінці Другої світової війни. У цьому епізоді спеціально відзняті кадри поєднані з автентичним роликом кінохроніки, знятим американськими та голландськими операторами. У ролику показано Вільгельміну з ад'ютантом на ім'я Ерік Газельгофф Рульфзема (автор роману 1971 року, що став літературним першоджерелом сценарію). Для додання достовірності сучасним кадрам, що доповнюють кінохроніку, автори фільму вдалися до послуг людини, яка озвучував данську кінохроніку в післявоєнний період, тож з екрану у фільмі звучить його голос.
Весь фільм знімали на натурі, за винятком короткого епізоду в бомбардувальнику королівських ВПС.
Граючи Вільгельміну, Андреа Домбург тримала за щоками ватні кульки, як це робив Марлон Брандо в ролі Віто Корлеоне в кримінальній драмі Френсіса Форда Копполи «Хрещений батько» (1972).
Найдорожчий у виробництві на той момент голландський фільм. Враховуючи розмах проєкту та обмежений бюджет, час безпосередньо на зйомки був обмеженим. Зазвичай знімальний день тривав 18 годин. Стверджується, що зйомки деяких сцен тривали 36 годин без перерви.
Більш вірний переклад назви – «Солдат королеви».

Вам сподобався фільм?