Саксофоніст Фред Медісон підозрює свою дружину у зраді. Коли після низки містичних подій жінку знаходять мертвою, звинувачення одразу лягає на чоловіка. Фреда засуджують до найвищої міри покарання, та загадковим чином він зникає з камери смертників. На його місці виявляють невинного юнака Піта, який уявлення не має, як опинився у в’язниці. Та справжнє божевілля лише починається.

Що залишилося за кадром

Через кілька років після виходу фільму на екрани, Лінч заявив, що одним із факторів, які надихнули його на написання сценарію, був судовий процес над спортсменом та актором О Джей Сімпсоном, якого звинуватили у вбивстві власної дружини. Дивно, але Роберт Блейк, який зіграв у фільмі персонажа Загадкового Чоловіка, у 2001 році також був заарештований за підозрою у вбивстві своєї дружини.
Роберт Блейк пізніше сказав, що він зовсім не зрозумів сценарій Лінча, тому граючи роль Загадкового Чоловіка, він просто асоціював його з дияволом.
Будинок, у якому живе Фред Мейдісон (персонаж Білла Пуллмана), у реальному житті належить Девіду Лінчу. Нелюбов Фреда до "домашнього відео" – це також характерна риса Лінча.
Номер телефону Фреда закінчується на три цифри "шість" – у сцені, де таємничий чоловік пропонує йому зателефонувати до нього вдома, це можна розрізнити, послухавши тональні сигнали кнопок телефона.
Роль містера Едді дісталася Роберту Лоджіа від режисера Девіда Лінча як своєрідний "компенсатор" за те, що роль Френка Бута у фільмі "Блакитний оксамит" (Blue Velvet, 1986), на яку претендував Лоджіа, зрештою перейшла до Деніса Хоппера.
Аварія з містером Едді трапляється на дорозі Малхолланд Драйв – це прямий відсилання до наступного повнометражного фільму Лінча ("Малхолланд Драйв", 2001).
Хромований пістолет містера Едді/Діка Лорана – револьвер Magnum "Desert Eagle" калібру .357.
У одному з інтерв'ю Лінч заявив, що дія фільму "Шосе в нікуди" відбувається у тому ж всесвіті, де розгортаються події його серіалу "Твін Пікс" (Twin Peaks, 1990-1991).
Після того, як двоє відомих американських кінокритиків, Джин Сискел і Роджер Еберт, опублікували негативні відгуки про фільм "Шосе в нікуди", Лінч випустив новий постер до фільму, на якому згадав ці рецензії у контексті: "Ще дві причини подивитися "Lost Highway"".
Лінч сказав, що початок фільму заснований на реальних подіях, які сталися у його власному житті – режисер розповів, що одного разу вранці в його квартирі активувався домофон, і незнайомий голос промовив фразу: «Дік Лоран мертвий». Заінтригований Лінч вирішив включити цей момент у сценарій.
Коментуючи назву картини, Лінч розповідає, що вона була частково запозичена з книги Баррі Гіффорда "З диким серцем", яку Лінч раніше екранізував. Переглядаючи книгу, на одній зі сторінок Лінч мимоволі побачив слова "Lost" і "Highway", ця комбінація йому сподобалася, і він вирішив її використати.
Цей фільм став останнім у кінокар'єрах Джека Нанса (Філ), який знімався майже в усіх фільмах Лінча, та Річарда Праяра (Арні). Джек Ненс помер до того, як "Lost Highway" вийшов на великий екран.
Девіду Лінчу дуже сподобалася музика рок-гурту Rammstein, і він використав її у своєму фільмі. А гурт Rammstein, своєю чергою, використовував кадри з цього фільму у своєму кліпі "Rammstein".
Сцена, в якій Піт бачить порнофільм за участю Еліс, є алюзією на роман Джона Фоулза "Волхв".
У сцені в клубі, коли герої пробують екстазі, серед молоді присутній Шеннон Лето, старший брат Джареда Лето та барабанщик гурту 30 Seconds to Mars, який вони з братом заснували у 1998 році.
Сцена, де Піт бачить порнофільм за участю Еліс, є алюзією на роман Джона Фаулза «Волхв».

Вам сподобався фільм?