Герой Хоакіна Фенікса Фредді Квілл являє собою яскравий приклад людських пороків. Повернувшись в рідне містечко, після закінчення Другої Світової Війни, він не знайшовши розуміння в суспільстві, впевнено спивається да потурає внутрішньої похоті. Але, зустрівши одного разу Ланкастера Додда, лідера нової регіліозной громади, він стає його помічником і знаходить ціль в житті. Разом вони починають відправляються в подорож в сторону Іст Коаст, проповідуючи своє вчення.

Що залишилося за кадром

Джеремі Реннера розглядали на роль Фредді Кьюелла.
У інтерв'ю для журналу Newsweek режисер зізнався, що у фільмі "Майстер" є декілька сцен, які були написані для фільму "Нафта", але не потрапили до фінального сценарію, а також історії Джейсона Роббардса про його періоди алкоголізму під час служби у ВМФ за часів Другої світової війни, які актор розповідав під час зйомок "Магнолії". Фермерське минуле Фредді взяте з життя письменника Джона Стейнбека. Крім того, Андерсону завжди була цікава історія Рона Лабберта, але режисер не хотів знімати фільм безпосередньо про лідера сайєнттології. Андерсону було важливо дослідити повоєнний період, який став сприятливим для зародження різноманітних духовних рухів.
Різ Візерспун розглядалася на роль Пеґґі під час виробництва фільму у 2010 році. Але зрештою цю роль отримала Емі Адамс.
Перший фільм Пола Томаса Андерсона, де Роберт Елсвіт не був кінооператором. Він був зайнятий і на той час працював над зйомками фільму "Еволюція Борна" (2012).
Перший художній фільм за останні 16 років, повністю знятий у форматі 65 мм, причому використана камера Panavision System 65. Останнім повнометражним фільмом такого формату був фільм "Гамлет" (1996) режисера Кеннета Брана.
Великий вплив на створення цього фільму мала документальна стрічка Джона Х'юстона "Да буде світло" (1946). Режисер Пол Томас Андерсон підтвердив, що використовував матеріали з цієї стрічки. Продюсер Джоанн Селлар також казала, що вони орієнтувалися на цей фільм, проєктуючи декорації та створюючи дизайн костюмів.
Пол Томас Андерсон під час створення фільму не використовував технологію цифрової корекції кольору (Digital Intermediate), а замість цього використав фотохімічну обробку, що в результаті забезпечило вищу роздільну здатність завдяки меншій кількості маніпуляцій із вже відзнятим матеріалом.
Картки тесту Роршаха, які використовуються у сцені з психологом у лікарні, насправді є справжніми. Однак психолог пропускає картки від першої до четвертої, тим самим порушуючи суворі правила проведення цього тесту.
Корабель у фільмі має назву "Alithia", що з грецької перекладається як "Істина".
Пол Томас Андерсон спочатку хотів зняти своїх дітей у цьому фільмі, зокрема в сцені в фотостудії, але вирішив цього не робити, оскільки його діти змішаної раси виглядали невідповідними для того часу.
Сцена, де в якій Фредді видобуває етанол з торпеди на кораблі, заснована на реальній історії, яку Джейсон Робардс розповів Полу Тому Андерсону.
Джиліан Белл отримала роль у фільмі, тому що Пол Томас Андерсон був шанувальником серіалу "Трудоголіки" (2011), де вона знімалася.
Пол Томас Андерсон особисто займався монтажем трейлерів до фільму, не отримавши жодного дозволу від студії. Ці трейлери були помітними тим, що містили кадри, які не були використані у фінальній версії фільму.
Було знято три дублі цієї сцени у камері в'язниці, але зрештою до фільму потрапив перший дубль.
Фредді народився в місті Лінн, штат Массачусетс. У тому ж місті народився батько режисера Пола Томаса Андерсона, Ерні Андерсон.
Найперші слова у фільмі, коли Фредді говорить на пляжі, були повністю імпровізовані.
Під час сцени у камері ув'язнення Хоакін Фенікс розбив справжній унітаз. Його дії були повністю імпровізованими. Хоакін не планував його руйнувати і навіть не думав, що це можливо.
Коли Фредді вперше відвідує будинок Доріс, на загальному плані видно алюмінієві цифри, які позначають номер вулиці. Такі цифри почали використовувати лише у 1960-х роках.
У сцені, де Фредді йде від дерев'яної панелі до вікна і назад, вдруге, коли він йде до панелі, він люто б'є її і ламає. У наступних сценах ця панель виглядає неушкодженою.
Коли скептик ставить під сумнів слова Ланкастера, на стіні позаду нього видно тінь від мікрофону.
Архітектурний стиль будинку у Філадельфії, де зупиняються герої, відомий як каліфорнійський. Такі будинки не зустрічаються ні у самому місті Філадельфія, ні поблизу нього.
Коли Фредді ламає унітаз у своїй камері у в'язниці, можна помітити, що в ньому немає води.
Великий вплив на створення цього фільму справила документальна стрічка Джона Х'юстона «Нехай буде світло» (1946). Режисер Пол Томас Андерсон підтвердив, що використовував матеріали з цього фільму. Продюсерка Джоанн Селлар також говорила, що вони орієнтувалися на цей фільм, проєктуючи декорації та створюючи дизайн костюмів.

Вам сподобався фільм?