Наступного дня - постери, обкладинки, шпалери

Багато постерів, обкладинок та шпалер до фільму "Наступного дня"

The Day After (1983)

Хронометраж: 2:7 (127 хв)

6.768/10
428

7/10
20000

Всё про фільм

Відео 0

Фото 6

Актори та персонажі

Backdrops, wallpaper

Задник до фильму"Наступного дня" #377683

Full HD 1080p

Задник до фильму"Наступного дня" #377684

4K UHD 2160p

Постери, обложки

Постер до фильму"Наступного дня" #377686

2K 1500p

Постер до фильму"Наступного дня" #377687

2K 1500p

Постер до фильму"Наступного дня" #377688

5K UHD 3000p

Що залишилося за кадром

Під час «розрядки» між СРСР та США (травень-червень 1987 року) на ЦТВ СРСР фільм «Наступний день» був показаний в одному тематичному блоці з радянським «Листами мертвої людини». Обидва фільми демонструвалися після програми «Время» (у перший день — американський фільм, у другий — «Листи…»), тобто в най«прайм-тайм».
Фільм досить реалістичний, але масштаби та наслідки катастрофи все ж таки применшені, про що повідомляє текст у фінальних титрах.
На каналі National Geographic у 2013 році в циклі передач «80-ті» при описі фільму, як однієї зі значних подій 80-х років, було згадано, що до Ніколаса Мейєра мінімум три режисери відмовилися брати участь у реалізації зйомок фільму за готовим сценарієм. Як основу вони заявили, що не готові знімати настільки жахливий фільм.
У США існує документальний фільм під назвою «First strike» (перший удар), який розповідає про можливий початок третьої світової війни, в якому активно використовуються кадри з американськими військовими з фільму «Наступний день».
Ніколас Мейер так багато конфліктував з цензорами та урядом США щодо змісту фільму, особливо щодо сцен насильства, що в монтажний період покинув проєкт і вимагав, щоб його ім'я з титрів вилучили. Зрештою, він, правда, повернувся, але дав клятву більше ніколи на телебаченні не працювати.
Враховуючи, що розбивати всі вікна під час вибуху, а потім їх всі замінювати було б надто витратно, багато вікон просто заклеїли чорним папером, щоб це виглядало так, ніби вікно розбите.
Продюсерам вдалося знайти кадри випробувальних запусків міжконтинентальної балістичної ракети «Minuteman III». Використовувати кадри ядерного «гриба» після вибуху Міністерство оборони заборонило, тож грибоподібні хмари стали результатом роботи фахівців з візуальних ефектів.
Цистерну, в якій створили грибоподібну хмару після ядерного вибуху, свого часу використовували в зйомках науково-фантастичного фільму 1982 року «Зоряний шлях 2: Гнів Хана», який також знімав Ніколас Мейер. Барвники та інші рідини повільно заливали в цистерну, перемішували і знімали на сповільненій швидкості.
Деякі сцени зі спецефектами, створення яких планувалося за оригінальним сценарієм, так і не зняли, тому що тривалість фільму довелося скоротити з чотирьох годин до двох з половиною. В тому числі на екрані не втілилися сцени ядерного вибуху в Лоренсі в штаті Канзас, показаного з висоти пташиного польоту, і обміну ядерними ударами між НАТО та державами Варшавського договору в Німеччині.
Заручившись повною підтримкою адміністрації міста Лоренс, штат Канзас, автори фільму на кілька тижнів перетворили місто на руїни та пустку, що залишилися після ядерної війни. В магазинах в центрі міста були вибиті вікна, вздовж вулиць розставили обпалені остови машин, самі вулиці засипали сміттям та уламками, а на берегах річки спорудили величезні наметові табори для тих, хто вцілів. В ролі акторів масовки виступило понад 2 000 жителів Лоренса (включаючи студентів), кожному було заплачено $50 за умови, що він або вона погодиться поголитися налисо і зображати людину, яка вмирає від променевої хвороби. Щоб додати відеоряду достовірності, акторів масовки попросили деякий час не митися.
Режисеру Ніколасу Мейеру хотілося знімати у фільмі акторів, зовсім незнайомих глядачам. Єдиним, кого знали глядачі, був Джейсон Робардс. Зняті у Мейера Емі Медіган і Стів Гуттенберг згодом стали популярними акторами.
Спочатку передбачалося знімати обмін ядерними ударами на макетах і мініатюрних моделях, однак цим планам завадили часові та фінансові обмеження.
Сцени на борту повітряного командного пункту, а також деякі інші (наприклад, отримання звістки про наближення ворожих ракет, екіпажу літака «B-52», запуску ракет з підземних шахт) запозичили з документальної телевізійної короткометражки «Перший удар» (1979). У документальному фільмі підземну пускову шахту знищують за кілька секунд до того, як з неї виходить ракета, тому у фільмі Мейера не показано останні секунди відліку.

Вам сподобався фільм?