Квіти війни

金陵十三釵 (2011)

Хронометраж: 2:26 (146 хв)

7.46/10
769

7.5/10
58000

Всё про фільм

Відео 1

Фото 22

Актори та персонажі

Дата прем'єри

2011-12-15

Країна

Китай, Гонконг

Продакшн

Beijing New Picture Film Co. Ltd., EDKO Film, New Picture Company

Жанр

Драма, Історичний, Військовий

Бюджет

$94 000 000

Збори

$95 311 434

Сайт

http://www.theflowersofwarmovie.com/

Режисер

Чжан Імоу

Актори

Крістіан Бейл, Ні Ні, Тун Давей, Чжан Сінь І, Шигео Кобаясі, Ацуро Ватабе, Shawn Dou, Пол Шнайдер, Cao Kefan, Хуан Тяньюань
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Чжан Вейпін

Оператор

Чжао Сяодін

Композитор

Художник

Кастинг

Еріко Міягава

Монтаж

Мен Пейцун
Вся команда (45)

• Фільм знято за мотивами роману Гелін Ян «13 кольорів Нанкіна» (Jin ling shi san chai, 2007).
• Робоча назва картини – "13 жінок Нанкіна".
• Фільм був знятий за 164 дні, причому щоденна робота тривала 18 годин.
• Стівен Спілберг рекомендував Крістіана Бейла на головну роль.
• Другий фільм, повністю профінансований Китаєм, у головній ролі якого – голлівудська зірка.
• Перш ніж розпочати зйомки, Чжан Імоу протягом трьох років вивчав історію нанькінського масового вбивства. Деякі сцени фільму були відтворені на основі фотографій того часу.
• Фільм заборонено в Японії.
• Хінамацурі – японське свято Дня дівчаток, або Свято ляльок, яке відзначається 3 березня. У цей день сім'ї, де є доньки, виставляють на загальний огляд спеціальних ляльок, які розміщуються на багатоярусній підставці, що нагадує сходи.
• Сценаристка Янь Гелін, екранізацією роману якої став цей фільм, написала книгу, надихнувшись історією Мінні Вотрін (1886-1941), це американка, жінка-місіонерка, яка опинилася в Нанкіні, коли туди увійшла японська армія. Перебуваючи в центрі подій наприкінці 1937 – на початку 1938 рр., вона намагалася захистити жінок і дітей, що опинилися поблизу, від масових зґвалтувань і вбивств. Коли солдати японської армії потребували собі жінок для розваг (це евфемізм, який вживався для позначення жінок, що використовувалися як сексуальні рабині), перед нею постав вибір – направити японцям пристойних жінок або повій. Зрештою, повії самі визвалися йти, і більше живими їх ніхто ніколи не бачив.