Колись існувала країна вправних вершників та бавовняних полів, її називали Старим Півднем. Там, в маленьких кутках, завмерла в уклоні сама галантність, там жили останні лицарі, та прекрасні дами, останні хазяї та їхні раби. Тепер про це можна прочитати лише в книгах, тепер це не більше ніж сон, який складно забути. Це цілий світ, віднесений вітром...

Що залишилося за кадром

Фільм знятий за мотивами роману Маргарет Мітчелл "Звільнені вітром" (Gone with the Wind, 1936).
Опублікований у 1936 році, роман був проданий вже в перший день тиражем понад 50 тисяч примірників. У свій перший рік він отримав Пулітцеровську премію та був перевиданий 31 раз.
Як передоплату за майбутню книгу, Маргарет Мітчелл отримала 500 доларів, а з роялті за авторських прав заробила 3 мільйони доларів у перший рік (що еквівалентно 33 мільйонам сучасних доларів).
Видавництво «Macmillan Publishers» планувало видати роман під назвою «Завтра буде інший день» / Tomorrow Is Another Day, але Мітчелл запропонувала декілька альтернативних заголовків на вибір, серед яких був і «Унесені вітром». Цю фразу вона знайшла в поемі Ернеста Доусона «Cynara».
Спочатку Мітчелл написала останню главу. Потім вона почала з'єднувати розділи одна за одною, як би нанизуючи їх на сюжетний "шампур". Серед дивацтв письменниці варто відзначити і той факт, що багато глав вона приховувала протягом тижня або двох під меблями в будинку, а потім діставала їх, перечитувала та вносила корективи.
Через місяць після публікації книги, Девід О. Селзник придбав права на екранізацію у Маргарет Мітчелл за безпрецедентну суму в 50 000 доларів. На той час це була найвища сума, коли-небудь виплачена за перший роман автора.
Серед інших акторів, яких розглядали на роль Батлера, були такі зірки 30-х років, як Рональд Колман, Гері Купер, Фредрік Марч, Безіл Ретбоун та Еррол Флінн.
Пошук акторки на роль Скарлетт О'Гара був ще більш інтенсивним. Було розглянуто близько 1400 претенденток.
Головною претенденткою на цю роль вважалася Бетт Девіс, але акторка була пов'язана багаторічним контрактом із компанією 'Warner Bros.'. Джек Варнер погодився відпустити Девіс, але за умови, що чоловічу роль зіграє Еррол Флінн. Бетт Девіс відмовилася, оскільки, на її думку, Флінн виглядав надто жіночно.
Селзник розпочав зйомки фільму, ще не маючи акторки на головну роль! Для зйомок маєтку був використаний будинок брата Селзніка, Майрона, керівника голлівудської компанії з підбору акторів. Саме Майрон порекомендував юну актрису Вівьєн Лі. На роль чорношкірої няні претендувала... кухарка президента США Франкліна Рузвельта, Ліззі МакДаффі, але вибір був зроблений на користь Гетті МакДеніел.
Акторка Барбара О'Ніл, яка зіграла роль матері Скарлетт Еллен, насправді була лише на три роки старша за акторку Вівьєн Лі.
У створення окремих сцен фільму брав участь відомий письменник Скотт Фіцджеральд, чиє ім'я так і не згадали у титрах картини.
Сценарій фільму змінювався майже щодня, і остаточну версію актори отримали лише після завершення зйомок.
Сценарист фільму, Сідні Говард, загинув у нещасному випадку на фермі за місяць до прем'єри. Премію "Оскар" за найкращий сценарій було присуджено йому посмертно.
Для фільму було пошито 5500 унікальних костюмів, включаючи 1200 уніформ армії конфедератів-південних штатів. Їхня вартість становила лише 10 000 доларів. Усі уніформи пройшли процес старіння: їх терли об пісок, використовували металеві щітки та забруднювали брудом.
У зйомках фільму взяли участь 59 акторів і 2400 осіб масових сцен, 1100 коней, 375 інших тварин, а також 450 карет і повозок. Загальна вартість фільму склала 3,7 мільйона доларів (що еквівалентно 41 мільйону доларів у сучасних цінах), плюс 550 тисяч доларів на рекламу, плакати та спеціальні буклети.
Коли режисер Джордж К'юкюр покинув знімальний майданчик через розбіжності з продюсером, Селзнік швидко знайшов йому заміну у особі Віктора Флемінга.
Леслі Говард, який зіграв роль війського героя Ешлі Вілкса у фільмі "Звільнені від пристрастей", був військовим офіцером запасу. Коли почалася Друга світова війна, він добровільно пішов на фронт і загинув: його літак був збитий.
Спочатку, у сцені, де Скарлетт йде полем бою між тілами загиблих і поранених південців, планувалося використовувати 2000 масових акторів. Але Гільдія акторів вимагала сплатити всім їм середню ставку, на що Селзник відмовився. У цій сцені брали участь 800 оплачуваних масових акторів і 400 волонтерів, які знімалися безкоштовно.
За деякі висловлювання героїв фільму, які вважалися непристойними, компанія "Селзник" була оштрафована на 5000 доларів, але він завжди вважав, що ці гроші були витрачені не даремно.
Сеанси відбувалися у кінотеатрі Loew's Grand Theatre на Грушевій вулиці, а будівля кінотеатру була оформлена як старовинний маєток родини О'Хара. Над входом висіла фотографія Кларка Гейбла в обіймах з Вівьєн Лі. Квитки на прем’єру коштували 10 доларів, але спекулянти продавали їх за ціною 200 доларів (за сьогоднішніми розрахунками – 2000 доларів).
Майже мільйон глядачів переглянули фільм в Атланті. У ніч прем'єри біля кінотеатру зібралося до 300 тисяч людей, які хотіли особисто привітатися з творцями картини.
Піддавшись потужному тиску Легіону Прихильників Католицької Церкви, цензори дозволили демонструвати фільм "Звіяні вітром" лише в обмеженій кількості кінотеатрів і протягом обмеженого часу через "низькі моральні цінності головних персонажів, деструктивний приклад деградації суспільства, сцени насильства та надмірну похоть".
У липні 1998 року легендарний фільм "Згаслий вогнем" (або "Холодна сталь") знову вийшов у широкий кінопрокат по всій Америці.
Роль Скарлетт була призначена Поллетт Годдар, але згодом її контракт був розірвано.
У 1976 році, коли "Згаслий вогонь" вперше транслювали американським телебаченням, аудиторія, за оцінками соціологів, становила близько 130 мільйонів глядачів.
Вів'єн Лі була затверджена на цю роль абсолютно випадково, після численних прослуховувань інших відомих голлівудських акторок; було надзвичайно те, що "американку" зрештою зіграла англійська актриса. На цю роль претендували близько 1400 актрис, з яких 400 були запрошені на другий етап кастингу.
Незважаючи на те, що кольорове кіно набуло популярності значно пізніше (приблизно в 1960-х роках), фільм "Звільнені вітром" є повністю кольоровим і був знятий за допомогою системи "Техніколор", яка передбачала фарбування чорно-білих кадрів у червоний та зелений кольори, а потім їх склеювання в одну плівку, що дозволяло отримати потрібну колірну гамму. Цей метод був дорогим, оскільки він не тільки потребував великої кількості плівки, але й вимагав спеціально модифікованої кінокамери.
Повністю відновлена версія фільму має тривалість 238 хвилин.
Вів'єн Лі працювала протягом 125 днів і отримала 25 000 доларів, а Кларк Гейбл працював 71 день і отримав 120 000 доларів.
У Америки у 30-х роках існували такі звичаї, що жодному з темношкірих акторів та актрисам, які знімалися у фільмі, не було дозволено бути присутніми на прем'єрі.
У фільмі спочатку замість паровозів використовували макети. Тоді, 29 грудня 1938 року, Вілберт Куртц, який був історичним консультантом фільму, написав листа керівництву залізниці NC&StL з проханням надати для зйомок паровоз "Генерал" (англійською "General" – відомий у США локомотив, який став знаменитим після одного інциденту під час Громадянської війни), який на той момент зберігався в Чаттанузі. Однак 3 січня 1939 року прийшла відповідь, що цей локомотив вже був підготовлений до відправлення до Нью-Йорка на Всесвітню виставку і буде недоступний протягом року. Тоді Куртц надіслав новий лист з проханням надати "Генерала" для зйомок у лютому-березні, тобто до виставки. Відповідь була позитивною, але керівництво залізниці вимагало в цьому випадку оплатити доставку паровоза із тендером до Лос-Анджелеса і назад за ціною 3 долари за кожні сто фунтів ваги. Однак у цьому випадку вийшла значна сума (сам паровоз важив 50 300 фунтів), тому від ідеї використання "Генерала" у фільмі було вирішено відмовитися. Зрештою, у фільмі немає жодного справжнього паровоза, а лише дерев'яні макети.
У ролі Скарлетт брала участь дружина Кларка Гейбла, акторка Керол Ломбард.
Ідею для роману письменниця черпала з власного життя. Під час навчання в коледжі Сміта вона закохалася в однокурсника, але щастя так і не настало: чоловік загинув на фронті під час Першої світової війни.
Першою сценою, яку зняли для фільму, була сцена втечі Скарлетт і Ретта з палаючої Атланти. Зйомка цієї сцени відбувалася в реальних умовах: керівництво студії підпалило цілий "квартал" декорацій, що залишилися після зйомок іншого фільму. На той момент акторку, яка грала Скарлетт, ще не затвердили, і її роль виконувала актриса, ім'я якої залишилося невідомим.
Дві акторки з фільму "Згаслий сон" жили в ті часи, коли розгортається сюжет фільму: Гаррі Девенпорт (доктор Мід) та Маргарет Манн (епізодична роль медсестри у шпиталі, яка пише лист за диктовку від солдата, який помирає).
У сцені втечі з Атланти через пожежу на 86-й хвилині фільму кінь відмовляється йти далі, оскільки перед ним горить земля. Коли Ретт Батлер закриває голову коня шаллю, і вони продовжують шлях, полум'я на їхньому шляху вже відсутнє.
Фільм знятий за мотивами роману Маргарет Мітчелл «Знесені вітром» (Gone with the Wind, 1936).

Вам сподобався фільм?