У недалекому майбутньому світ розділився на еліту та пролетаріат. Для одних життя — це низка привілеї, для інших — боротьба за виживання. Єдиний шанс вибратися з бідності — взяти участь у смертельному реаліті-шоу «Людина, що біжить», де мисливці полюють на учасників, а глядачі жадають видовища. Бен Річардс, зневірений робітник, стає учасником гри, щоб урятувати сім’ю. Але він не просто втікач — він виклик системі. Тепер його переслідують не лише безжальні мисливці, а й сам творець шоу. Щоб вижити, він має змінити правила гри.

Що залишилося за кадром

На 3-й хвилині фільму на купюрах можна побачити портрет Арнольда Шварценеггера, який зіграв головного героя в першій екранізації роману. Оскільки традиційно на купюрах у США зображуються колишні президенти країни, це також є відсиланням до фільму «Руйнівник», в якому був жарт про можливе президентство Арнольда.
Письменнику Стівену Кінгу, автору роману «Бігун», сподобалася ця екранізація, і він назвав її «Міцним горішком» нашого часу».
Перед початком зйомок актор Глен Пауелл звернувся до Арнольда Шварценеггера, виконавця ролі Бена Річардса у фільмі 1987 року, і той, за словами Глена, благословив його на зйомки.
Режисер і сценарист Едгар Райт навмисно відмовився від ідеї зняти фільм як ремейк фільму 1987 року, в якому було багато змін порівняно з оригінальним романом. За словами Едгара, він хотів передати заворожуючий дух роуд-муві твору Стівена Кінга.
Том Круз зателефонував Глену Пауеллу, якому належало грати головного героя, і дав кілька порад щодо майбутнього фільму. За словами Пауелла, він очікував, що дзвінок займе десять хвилин, проте розмова тривала 2,5 години. У процесі діалогу Круз розповідав, як краще забезпечити безпеку під час виконання трюків, і дійсно дав Пауеллу кілька цінних порад.
Едгар Райт (режисер, сценарист і продюсер картини) погодився знімати Глена Пауелла, тільки якщо його кандидатуру схвалить Стівен Кінг (автор роману 1982 року, який став літературною основою фільму). Щоб переконати Кінга в тому, що Пауелл підходить на роль головного героя, Райт порадив йому переглянути кримінальну мелодраму Річарда Лінклейтера «Я не вбивця» (2023) з Пауеллом у головній ролі.
Сцену, де Бену Річардсу та двом іншим учасникам передачі показують форму, в якій їм належить виступати, знімали у спортивному центрі футбольного клубу «Тоттенхем Готспур» у Лондоні. В одному з інтерв'ю в рамках промотуру Едгар Райт розповів, що на зйомки цієї сцени його асистент спеціально одягнув майку футбольного клубу «Арсенал» (це давні суперники «Тоттенхема»). Співробітникам центру це не сподобалося, і одразу після завершення зйомок кінематографістів без зайвих розмов випроводили з будівлі.
У сцені в роздягальні перед тим, як учасники виходять до камер, над нішами з костюмами поруч із прізвищем головного героя вказані прізвища акторів, які грали у фільмах за іншими творами Стівена Кінга («Керрі» 1976 року Браяна Де Пальми та «Мертва зона» 1983 року Девіда Кроненберга).
На 3-й хвилині фільму на купюрах можна побачити портрет Арнольда Шварценеггера, який зіграв головного героя в першій екранізації роману. Оскільки традиційно на купюрах у США зображуються колишні президенти країни, це також є відсиланням до фільму «Руйнівник», в якому був жарт про можливе президентство Арнольда.

Вам сподобався фільм?