У розпал холодної війни у Вашингтоні здійснює посадку літаюча тарілка: у ній прибувають посланник Клаату і його могутній робот Ґорт, делеговані федерацією планет, щоб донести важливу звістку народам Землі.

Що залишилося за кадром

Фільм знято за мотивами новели Гаррі Бейтса "Прощання з повелителем".
Прізвище «Карпентер» («Carpenter»), яке використовує персонаж Клаату, що зображений як землянин, в перекладі з англійської означає "тесляр" і є посиланням на біблійну історію (Ісус був теслярем і сином тесляра).
Деякі епізоди фільму були пародійно відтворені у фільмі "Марс нападає!" (1996).
Головна музична тема фільму, написана Бернардом Геррманом, виконується на терменвоксі.
У 1995 році фільм було включено до Національного реєстру фільмів.
Легко вловимий пацифістський підтекст стрічки (професор Барнхардт був скопійований з фізика-пацифіста А. Ейнштейна) викликав підозру у Міністерства оборони США, яке відмовилося співпрацювати з її творцями.
Основні зйомки відбувалися на кіностудіях у Каліфорнії, і актори головних ролей навіть не приїжджали до Вашингтона.
До створення дизайну "літаючої тарілки" творці фільму запросили одного з найвидатніших архітекторів і дизайнерів, Ф. Л. Райта. Майстер порадив виготовити об'єкт із "експериментального матеріалу, який, за чутками, був схожий на житку: отвір, утворений при розрізі, закривався б, як рана, залишаючи після себе цілісну поверхню без будь-яких шрамів".
Режисер Роберт Вайс згодом зізнався, що схиляється до віри в існування НЛО, оскільки "було б нерозумно вважати землян єдиними живими істотами у Всесвіті – це найяскравіший прояв егоїзму".
Заперечення консервативної публіки викликало зближення інопланетянина з Ісусом Христом. Не лише те, що Клаату добріший та людяніший за більшість землян, заради порятунку яких він жертвує своїм життям, – а й у фіналі він навіть воскресає з мертвих. На наполягання керівництва студії у фільм було додано примітку, що це воскресіння має тимчасовий характер і відбувається за волею "Всемогутнього Духа".
Майкл Ренні казав, що він був створений для ролі Клаату. Спочатку цю роль мав зіграти Клод Рейнс, який мав виражений акцент. Горт зіграв надзвичайно високого Лока Мартіна, який працював доглядачем в одному з кінотеатрів Лос-Анджелеса.
Працівника, який працював швейцаром, Лока Мартіна взяли на роль робота Горта через його більш ніж двометровий зріст. Назвати Мартіна фізично сильною людиною, правда, було неможливо, тож самостійно нести Патрішу Ніл йому було не під силу, і у відповідних сценах її тіло підтримували дроти, або ж використовувався легкий манекен. Костюм Горта був таким важким, що Мартін міг у ньому перебувати не більше півгодини.
Рівняння на дошці професора Барнхардта (його роль виконав Сем Джаффе) – справжні рівняння, що описують знамениту «проблему трьох тіл» (йдеться про обчислення траєкторії трьох тіл, що взаємодіють одне з одним). Манера написання рівнянь і термінологія, використані в цій сцені, показують, що до її створення доклав руку справжній фізик.
Для створення враження безшовності обшивки космічного корабля щілини по периметру люка були заповнені замазкою, а потім відповідним чином пофарбовані. Коли люк відкривався, замазку розірвало, що створило враження, ніби люк просто з’явився з нізвідки.
Після прочитання сценарію армійське керівництво відмовило авторам фільму у співпраці. Тоді кінематографісти звернулися до командування Національної гвардії, яке з захопленням вхопилося за можливість показати армію не в найкращому світлі.
Для достовірності того, що відбувається на екрані, у фільмі в епізодичних ролях з’явилися знамениті на той час репортери та представники т.зв. журналістики новин. Вони грали самих себе.
Однією з причин, через яку на роль Клаату взяли Майкла Ренні, було те, що американському глядачеві він був практично невідомий, тож у ролі інопланетянина виглядав більш органічно, ніж якийсь інший, більш відомий актор. Керівник кінокомпанії «20th Century Fox» Дерріл Ф. Занук показав сценарій Спенсеру Трейсі, і той сказав, що з задоволенням візьметься за цю роль. Проти кандидатури Трейсі заперечив продюсер Джуліан Блаустін, заявивши, що від такого знаменитого актора глядачі будуть за визначенням очікувати багато. Блаустін розумів, що остаточне рішення буде за Зануком, і що йому доведеться або звільнятися, або знімати фільм відповідно до побажань начальства, але, на щастя, Занук з його точкою зору погодився, і на роль взяли Ренні.
Сцену, в якій натовп розбігається від місця приземлення літаючої тарілки з появою робота, явно прискорили при відтворенні, через що вона виглядає не дуже природно. Причину цього пояснив в інтерв’ю режисер Роберт Вайз. Незважаючи на всі благання, актори масовки, які не мали достатнього досвіду, розбігалися недостатньо швидко, і їхній переляк не виглядав переконливо. Після кількох дублів Вайз махнув на все рукою і вирішив просто прискорити відтворення сцени в процесі постпродакшну, прекрасно усвідомлюючи, як все це буде виглядати на екрані.
Щоб показати закриття люка так, що від нього на обшивці космічного корабля прибульців не залишилося й сліду, задом наперед прокрутили вже відзняту сцену відкривання люка.
У довгих планах прогулянки Клаату і Боббі (ці ролі виконали, відповідно, Майкл Ренні і Біллі Грей) по Вашингтону знімали дублерів. Ніхто з акторів, зайнятих у фільмі, насправді до Вашингтона не їздив, все знімали на фоні задників, на які проєктували зображення пам'яток, знятих у Вашингтоні другою знімальною групою.
Космічний корабель інопланетян був зроблений з дерева, проводів і будівельного гіпсу.
Нерухома статуя Горта була дещо вища за Лока Мартіна і стояти на похилому пандусі не могла, і для однієї зі сцен ближче до кінця фільму актору довелося багато витерпіти. Зйомки тривали так довго, що в руках Мартіна почалися спазми, і під час промови Клаату можна помітити, як руки у нього злегка тремтять.
Сем Джаффе вже підписав контракт на зйомки в ролі професора Барнхардта, що нагадував Ейнштейна, і ця роль була схожа з тією, яку він грав трьома роками раніше в драмі «Джентльменська угода» (Еліа Казан, 1947), але керівництво студії виступило з пропозицією його замінити через його надто ліберальні погляди. Більше того, в період «полювання на відьом» і складання різного роду чорних списків актора підозрювали у симпатіях до комуністів. Продюсер Джуліан Блаустін звернувся прямо до Дерріла Ф. Занука, той дозволив залишити Джаффе в акторському складі фільму, але «День, коли зупинилася Земля» став останнім голлівудським проєктом у кар’єрі актора до кінця 1970-х рр.
На додаток до двох костюмів Горта, створених для Лока Мартіна, було споруджено статую робота зі склопластику. Вона була трохи вища за актора в костюмі Горта, і спорудили її для знімків стаціонарного робота. Крім того, окремо було зроблено голову робота з візором шолома, що керується дистанційно. Це було необхідно для зйомок крупним планом того, як Горт вистрілює з очей променями.
Режисер Роберт Вайс згодом зізнавався, що схильний вірити в існування НЛО, оскільки «було б безглуздо вважати землян єдиними живими істотами у Всесвіті — це найкричущий егоїзм».

Вам сподобався фільм?