Вся Америка сідала до телеекранів, коли починався улюблений глядачами серіал «У пошуках Галактики». Герої цієї фантастичної саги були воістину народними героями. Але пройшли роки, і серіал набрид телевізійним босам. «У пошуках Галактики» закрили, а трупу розпустили на всі чотири сторони. Безробітні бідолаги вимушені були колесити по всій Америці, виступаючи на зустрічах із шанувальниками за крихти. Загалом, справи в колишніх зірок йшли, м'яко кажучи, вельми погано.

Що залишилося за кадром

У фільмі роль інопланетного інженера виконав Дейн Бахар, проте більшість його сцен було вирізано і вони присутні лише в повній DVD-версії.
Спочатку за сценарієм герой Рікмана мав лицарський титул. Актор попросив прибрати цей факт, вважаючи його несумісним з образом. Його прибрали, але в титрах Дейн все одно зазначений як сер.
Сцена з Тімом Алленом у чоловічому туалеті, коли він чує чиюсь розмову про те, що всі зайняті в серіалі актори на головних ролях – повний провал, а решта акторського складу його самого терпіти не може, описує епізод з життя Вільяма Шетнера, який точно так само дізнався багато нового для себе та про себе під час конференції шанувальників франшизи «Зоряний шлях» у 1986 році.
Спочатку загальна атмосфера фільму була набагато похмурішою, в ньому було багато сцен насильства. Однак після попередніх показів фільм перемонтигували, щоб підкреслити гумористичні аспекти сюжету та отримати рейтинг PG (дітям рекомендовано дивитися з батьками).
В одному з епізодів лейтенант Ларедо дорікає доктору Лазарусу за те, що той тримає пристрій стеження догори ногами. Тут є натяк на перший сезон серіалу «Зоряний шлях» (1966-1969), де містер Спок інколи тримає трикодер задом наперед, можливо тому, що актор, який виконував цю роль, Леонард Німой (1931-2015) на той час ще не дуже добре знав реквізит.
Відповідальній за підбір акторів настільки сподобалися кінопроби Енріко Колантоні, що, порушуючи всі правила, вона продемонструвала їх решті учасників акторського ансамблю, щоб усі зрозуміли, як повинні поводитися терміани (інопланетна раса головоногих).
Перша значна роль Міссі Пайл у ігровому кіно. Її роль розширили, як тільки продюсери помітили, що Сігурні Вівер грає єдиного жіночого персонажа у фільмі.
Гарольд Реміс хотів, щоб у головній ролі знявся Алек Болдуін, але актор від пропозиції відмовився. Розглядали також кандидатури Стіва Мартіна та Кевіна Клайна на роль головного героя, хоча Клайн одразу відмовився через сімейні обставини. Коли ж на цю роль взяли Тіма Аллена, Реміс сам покинув проєкт. Побачивши фільм, правда, він сказав Аллену, що його гра йому сподобалась.
Спочатку були плани зняти продовження, але всі вони провалилися через раптову смерть Алана Рікмана (1946-2016).
Алан Рікман не любив наукову фантастику, і погодився зніматися тут лише тому, що сценарій здався йому надзвичайно смішним.
Декорації зорельота «Протектор» були збудовані на шарнірній підйомній платформі, яка могла зсуватися в будь-якому напрямку на пару метрів. Вперше, коли її застосували, платформа просіла на півметра вниз і завалилася на бік, через що учасники акторського ансамблю попадали з крісел і розбилися дві лампочки.
Перші 20 хвилин фільму в кінотеатрах демонстрували у форматі 1,85:1. Потім, коли герой Тіма Аллена розуміє, що перебуває на зорельоту, і перед ним відкривається терміанський пейзаж, форматне співвідношення мало змінюватися на 2,35:1. Однак у більшості кінотеатрів ледь помічали лише плівку з першої коробки і просто встановлювали екрани на формат 1,85:1, тому частина зображення після зміни форматного співвідношення опинялася за межами екрану. Це відбувалося з такою регулярністю, що при розсиланні фільму кінотеатрами їхніх власників стали спеціально повідомляти про необхідність переналаштування форматного співвідношення в потрібний момент. Режисер Дін Парізо згодом зізнався, що шкодує про те, що допустив зміну форматного співвідношення.
Для рептилоїда Сарісса було вирішено використати технологію, спочатку розроблену для проєкту «Планета мавп», який тоді перебував у розробці. Вона дозволяла переносити вираз обличчя актора на зовнішній контур гриму. Над цим завданням працював Стен Вінстон (1946-2008) з того часу, як 20 років тому для проєкту The Star Wars Holiday Special створив голови Вукі.

Вам сподобався фільм?