Події відбуваються в тридцяті роки минулого століття, коли двоє запеклих шахраїв вирішують помститися одному ватажкові мафіозного клану за загибель їхнього спільного товариша. Чоловіки придумують несподівану й унікальну аферу, яка до того ж має напрочуд комічний фінал.

Що залишилося за кадром

Період виробництва: 22 січня – квітень 1973 року.
Головним літературним джерелом, яке надихнуло Девіда С. Ворда, була книга Девіда В. Морера «Великий шахрай», опублікована у 1940 році. У цій книзі були описані легендарні шахраї першої чверті XX століття, чиї імена відродилися в таких персонажах фільму, як Генрі Гондорфф, ДжейДжей Сінглтон, "Малюк" Твіст та Едді Найлс.
Вард писав сценарій одразу, маючи на увазі Роберта Редфорда. Але актору не дуже сподобалася роль Джонні Хукера, і він відмовився від неї. І навіть коли він передумав, він все ще не був упевнений, чи вийде з цього фільм.
Якби Редфорд не змінив свого рішення, роль Гукера виконав би Джек Ніколсон.
Ворд коротко розповів своїм продюсерам про те, про що буде фільм, але відмовився розкривати фінал, поки не закінчить писати сценарій.
Сценарій Ворда випадково потрапив до очей Джорджа Роя Гілла. Гілл миттєво відчув його потенціал і одразу запросив до проекту Пола Ньюмана.
Під час зйомок Хілл щиро прагнув вийти за межі павільйонів. Досвідчений художник Генрі Бамстед, який переконував режисера, що буде вкрай складно отримати дозвіл на перекриття руху транспорту на вулицях, стримував його. В результаті, зйомки на реальних локаціях у Лос-Анджелесі та Чикаго зайняли лише кілька днів.
Протягом двох років мер Чикаго Річард Дж. Дейлі відмовлявся надавати дозвіл кінематографістам знімати у місті, якщо вони планували показати Чикаго в негативному світлі. Однак, він зробив винятки для творців фільму "Афера", дозволивши їм працювати у місті протягом трьох днів.
Як згадувала у своїй біографії костюмерка фільму Едіт Хед, обоє акторів, Редфорд та Ньюман, з блакитними очима, наполягали на тому, щоб їхніх персонажів одягли в блакитні сорочки – щоб підкреслити колір очей. Вдалося досягти компромісу: актори з'являються у фільмі "в блакитному" по черзі.
Дейл Лоннерган не повинен був кульгавим за задумом сценарію. Але Роберт Шоу під час зйомок травмував щиколотку, тому його персонажу довелося придумати кульгавість.
Роберт Шоу отримав роль Лоннегана після того, як від неї відмовилися Річард Бун, Олівер Рід та Стівен Бойд. Однак, Олівер Рід зіграв Лоннеґана у другій частині фільму.
Персонаж на ім'я Джонні Хукер отримав своє ім'я на честь легенди блюзу, Джона Лі Хукера.
Музична атмосфера у фільмі створюється завдяки регтайму; були використані композиції Скотта Джопліна 1900-1910-х років. У той же час, у 1930-х роках, коли відбувається дія фільму "Афери", регтайм практично вийшов з моди; тим не менш, завдяки цьому фільму, інтерес до цього музичного жанру відродився.
У Пола Ньюмена, який зіграв роль картяра Генрі Гондорфа, був дублер. На всіх крупних планах, де видно руки Гондорфа, що тасують карти, зображено технічного консультанта фільму Джона Скэрна.
Джонні Хукер зустрічається з Лоннерганом у тому ж кафе, де через 12 років Марті МакФлай зустрінеться зі своїм батьком – у фантастичній комедії Роберта Земекіса "Назад до майбутнього" (1985).
Роберт Редфорд вперше переглянув фільм повністю лише у червні 2004 року.
Протягом двох років мер Чикаго Річард Дж. Дейлі відмовлявся пускати в місто кіношників, якщо вони збиралися розповісти про Чикаго щось негативне. Проте, він зробив виняток для творців «Афери», пустивши їх на три дні.
Музичний настрій у фільмі створює регтайм; були використані композиції Скотта Джопліна 1900-1910-х років. Між тим, у 1930-ті, коли відбувається дія «Афери», регтайм практично вийшов з моди; тим не менш, завдяки стрічці інтерес до цього музичного жанру був відроджений.
Джонні Хукер стикається з Лоннерґаном у тій самій закусочній, де через 12 років Марті МакФлай зустрінеться зі своїм батьком – у фантастичній комедії Роберта Земекіса «Назад у майбутнє» (1985).

Вам сподобався фільм?