Пункт призначення

Final Destination (2000)

Хронометраж: 1:38 (98 хв)

6.63/10
6589

6.7/10
333000

Всё про фільм

Відео 3

Фото 115

Актори та персонажі

Дата прем'єри

2000-03-17

Країна

Сполучені Штати

Продакшн

New Line Cinema, Zide-Perry Productions, Hard Eight Pictures

Жанр

Жахи

Бюджет

$23 000 000

Збори

$112 880 294

Сайт

Режисер

Джеймс Вонг

Актори

Девон Сава, Алі Лартер, Кер Сміт, Крістен Клок, Даніель Робак, Роджер Гвенвер Сміт, Чед Донелла, Шон Вільям Скотт, Тоні Тодд, Аманда Детмер
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Крейг Перрі, Уоррен Зід, Глен Морган, Річард Бренер, Браян Віттен

Оператор

Роберт Маклаклан

Композитор

Ширлі Вокер

Художник

Bill McMahon

Кастинг

Джон Папсидера

Монтаж

Джеймс Кобленц, Марк Джей Левенстайн
Вся команда (182)

• Більшість новинного репортажу про вибух літака запозичена з реальної події, що сталася в липні 1996 року. 17 липня 1996 року літак «Боїнг-747» авіакомпанії «Трансворлд Ейр Лайнз», що прямував з Нью-Йорка до Парижа (рейс № 800), вибухнув і впав в Атлантичний океан через кілька хвилин після вильоту. Ніхто з пасажирів та членів екіпажу (230 осіб) не вижив. Розслідування тривало більше чотирьох років і призвело американських експертів до висновку, що причиною загибелі літака стала аварія електричного дроту, а не теракт або дефект у конструкції повітряного судна, як неодноразово стверджувалося раніше в американській пресі.
• Робоча назва фільму – «Рейс 180».
• У фільмі використано музику Джона Денвера, композитора, який загинув в авіакатастрофі.
• Роль Алекса могла дістатися Тобі Маґвайру, а роль Клер – Кірстен Данст.
• Для зйомки сцени, що стала відомою, з автобусом було витрачено загалом три дні.
• Під час початкових титрів передбачаються всі смерті, що відбуваються протягом фільму. Уважний глядач зможе побачити висячу ляльку, гільйотину, ніж у чиїсь грудях тощо.
• В аеропорту жінка каже Алексу, що виліт літака відбудеться о 9:25, що повністю збігається з днем його народження (25 вересня – 09/25 у американському форматі дати). В літаку Алексу дістається місце I (дев’ята літера алфавіту) у 25-му ряду.
• Сцену, де Картер б'є Біллі по обличчю, додали до сценарію через виробничу необхідність. Річ у тім, що актору Шону Вільяму Скотту в цей день вискочив прищик на губі. Щоб якось це приховати та не зривати знімальний графік, запропонували «розбити губу» під час суперечки персонажів і замазати цю болячку гримерною кров’ю.
• Спочатку планувалося використати цей сюжет для одного з епізодів серіалу «Секретні матеріали» (1993-2018), а ідея сюжету була навіяна сценарієм фільму жахів Тома Еберхардта «Єдиний, хто вижив» (1984). У цьому фільмі дівчина стає єдиною пасажиркою, що вціліла в авіакатастрофі, і на неї починають полювати померлі люди, які виконують волю посланої ними Смерті.
• На створення будинку героїні у виконанні Крістен Клоук пішло п’ять днів. Мешканцям Ванкувера він сподобався, так що вони навіть просили авторів фільму не знищувати будинок, як це було заплановано.
• У програмі новин, що демонструється у фільмі, показаний той самий репортаж із сітки передач 17 липня 1996 року, в якому йшлося про катастрофу літака «Boeing 747» компанії «Trans World Airlines» над Нью-Йорком.
• На початку фільму Девону Саве (він грав Алекса) належало прикинутися сплячим. В той момент він дійсно заснув.
• На створення кадру з приліжковим годинником Алекса (в ньому цифри, що позначають годину ночі, перетворюються на число 180) пішло п’ять днів.
• У фільмі неодноразово з’являється число «180», це відсилання до оригінальної назви проєкту «Рейс 180». Дистрибуторська компанія «New Line Cinema» вирішила перейменувати фільм у «Пункт призначення» щоб уникнути плутанини з іншими картинами, на кшталт «Літак президента» («Air Force One», Вольфганг Петерсен, 1997) або «Повітряна в’язниця» («Con Air», Саймон Вест, 1997).
• В останньому варіанті сценарію з рейсу зійшло семеро незнайомих один з одним пасажирів. Їх змінили на учнів старших класів, які вчилися разом, через популярність, якою в той період користувалися слешери (це піджанр фільмів жахів) за участю юнаків та дівчат.
• Декорації літака були споруджені на спеціальних підвісках, що допускали тряску всієї споруди. Згодом їх розібрали, а на підвіску встановили декорації верхнього поверху будинку героїні у виконанні Елі Лартер, по якому вона біжить в ураган.
• Зйомки епізоду, коли героїня Елі Лартер вибирається з машини і натикається на Девона Саву (він грав Алекса) на пляжі, проходили на справжньому пляжі.
• Сцену з тим, як Картер б’є по обличчю Біллі, було додано до сценарію з виробничої необхідності. Річ у тому, що в цей день у актора Шонна Вільяма Скотта виступила застуда на губі. Щоб якось її приховати і не вибитися з знімального графіка, було запропоновано «розбити губу» під час сварки персонажів і замазати болячку бутафорською кров’ю.
• Сцену з шипучими таблетками «Alka-Seltzer» після того, як Террі (її зіграла Аманда Детмер) потрапляє під автобус, довелося подовжити, щоб глядачі встигли прийти до тями.
• У сцені, в якій Валері у виконанні Крістен Клоук протикає ніж, акторка лежала під штучною підлогою, а зверху знаходився манекен, в який і встромився ніж.
• Роль Алекса могла дістатися Тобі Магуайру, а роль Клер – Кірстен Данст.
• В аеропорту жінка говорить Алексу, що виліт літака відбудеться о 9:25, що повністю відповідає його дню народження (25 вересня – 09/25 в американському варіанті написання дати). У літаку Алексу дістається місце I (дев'ята буква алфавіту) у 25 ряду.
• Сцену, де Картер б'є Біллі в обличчя, було додано до сценарію через виробничу необхідність. Річ у тому, що актору Шону Вільяму Скотту в цей день з'явилася висипка на губі. Щоб якось її приховати та не вибиватися з графіку зйомок, було запропоновано «розбити губу» під час сварки персонажів і замазати болячку гримерською кров’ю.