Павук — дивна і самотня людина. Після довгого перебування в клініці для психічнохворих він повертається на вулиці лондонського Іст-Енду, де він виріс. Звуки і запахи цих вулиць починають будити з глибин його підсвідомості спогади дитинства. В центрі його спогадів — емоційна травма, пов’язана з тим, що він втратив матір по вині, як він уважає, його батька — водопровідника Біла Клеґа, який убив її, щоб її місце в будинку зайняла повія Івонна…

Що залишилося за кадром

Фільм поставлено за однойменним романом Патріка МакҐрата 1990 року.
За словами Кроненберга, фінансування для зйомок вдалося знайти з великими труднощами, у Франції, проте кошти надходили настільки нерегулярно, що вся знімальна група зрештою залишилася без зарплати.
Режисер Девід Кроненберг отримав сценарій від Патріка МакҐрата, зовсім не очікуючи на це. До сценарію було додано записку про те, що зацікавленість у ролі головного героя виявив Рейф Файнс. Прочитавши приблизно чотири сторінки, Кроненберг зрозумів, що хоче зняти фільм за цим сценарієм.
Одним із джерел натхнення для Кроненберга стала постать французького та ірландського письменника, поета і драматурга Семюеля Беккета (1906-1989). По всій знімальній площадці були розвішані його портрети, а Файнсу навіть зробили зачіску, що нагадувала зачіску Беккета.
Труднощі головного героя з сімейною історією пояснюються тзв. синдромом Капгра (він також відомий як синдром або маячня хибного впізнавання). Це психопатологічний розлад, при якому хворий переконаний, що когось із його оточення замінили двійником.

Вам сподобався фільм?