Привид опери - команда, знімальна група
Вся команда, знімальна група фільму "Привид опери"
The Phantom of the Opera (1925)
Хронометраж:
1:47 (107 хв)
7.078/10
327
327
Знімальна група
Режисер
Ernst Laemmle
Режисер
Продюсер
Carl Laemmle
Продюсер
Монтаж
Maurice Pivar
Монтаж
Edward Curtiss
Монтаж
Gilmore Walker
Монтаж
Арт-директор
Charles D. Hall
Арт-директор
Виробничий дизайн
Ben Carré
Виробничий дизайн
Декоратор
Russell A. Gausman
Декоратор
Гример
Композитор оригінальної музики
Sam Perry
Композитор оригінальної музики
Оператор-постановник
Milton Bridenbecker
Оператор-постановник
Charles Van Enger
Оператор-постановник
Керівник візуальних ефектів
Jerome Ash
Керівник візуальних ефектів
Фотограф
Roman Freulich
Фотограф
Novel
Set Designer
Charles Gemora
Set Designer
Помічник режисера
Sound
Jack Foley
Sound
Title Designer
Tom Reed
Title Designer
Walter Anthony
Title Designer
Адаптація
Elliott J. Clawson
Адаптація
Dialogue
Assistant Camera
Cliff Shirpser
Assistant Camera
Recording Supervision
C. Roy Hunter
Recording Supervision
Treatment
Bernard McConville
Treatment
Що залишилося за кадром
- Цей фільм — перша екранізація книги Гастона Леру.
- Сценарій фільму переписувався 5 разів, причому різними сценаристами.
- Ця перша версія «Привида» увійшла до Золотого фонду класики кінематографа, і беззаперечна заслуга в цьому належить актору Лону Чейні.
- Грім Чейні ґрунтувався не на масці, а на його «живому» обличчі. Відомо, що він використовував якісь дротяні каркасики, вставляючи їх у ніс, для зміни форми обличчя поміщав за щоки целулоїдні диски та закапував в очі краплі для надання їм потрібного виразу.
- Для фільму було знято два фінали.
- Через два роки після виходу фільму в кіно з’явився звук, і німі стрічки були приречені. У 1929 році до фільму додали музику та деякі діалоги, а також крики жаху.
- Під час озвучення фільму передбачалося, що буде чути голос Чейні, але зрештою його дублював інший актор. Чейні не залучали до озвучення і він помер того ж року.
- Оскільки фільм знімався у трьох колірних форматах, для зйомок кожної сцени оператор Ван Енгер встановлював три різні типи освітлення. Одне – для зйомок Technicolor, інше – для чорно-білого варіанту та більш драматичне освітлення для рекламних фотографій.
- У зйомках фільму було залучено близько 5 000 осіб. Зокрема, глядацький зал в Опері був заповнений справжньою «живою» публікою.
- Одного разу під час зйомок Руперт Джуліан так злякався гри Чейні, що несвідомо ойкнув.
- Стрічка перебуває у суспільному надбанні в США та включена до Національного реєстру фільмів.
- Карл Леммле придбав права на екранізацію особисто у Гастона Леру після їх знайомства у 1922 році.
- Мері Філбін, яка грала Крістіну, вперше побачила Ло́на Чейні в момент, коли він зняв маску — її крик жаху у фільмі був щирим. Другого дубля вже не знадобилося.
- Знаковий кадр з обличчям Еріка використано як одну з фотографій злочинців у фототеці Шерлока Холмса у фільмі Ігоря Масленнякова «Шерлок Холмс і доктор Ватсон».
- Загалом фільм перезнімали двічі — оригінальну версію, зняту Рупертом Джуліаном, було відхилено через постійні розбіжності зі знімальною групою та самим Чейні. Другу версію фільму зняв Едвард Седжвік і переробив її у більш мелодраматичному і навіть комедійному ключі. Однак після того, як її освистала публіка на тестовому перегляді, цю версію також відхилили. Існуючу версію фільму дозняли та змонтували не зазначені в титрах Моріс Півар і Луїс Вебер — вони видалили та переробили більшу частину матеріалу, знятого Джуліаном і Седжвіком, проте зняту Седжвіком кінцівку залишили.
- Маску Примари Чейні носить білу, з пап'є-маше, що закриває все обличчя до верхньої губи, а нижче прикріплена обгортка з тканини, яка прикриває рот. Коли Примара говорить, вона кумедно коливається.
- Як стверджувалося в публікаціях, що з’явилися під час виходу фільму, в ньому було присутньо 17 хвилин кольорової зйомки. Сцени постановки «Фауста» та бала-маскараду були виконані з використанням ранньої двоколірної версії Technicolor. До наших днів дійшла лише остання. Втраченими виявилися зйомки в технології Prizmacolor та ті кадри, де плащ привида і дах опери були пофарбовані в червоний колір з використанням ручної колоризації. Ці кадри були відновлені лише в 1996 році за допомогою комп’ютерних технологій. У фільмі також широко використовувалося тонування в різні кольори (жовтий, синій, зелений, червоний).
Вам сподобався фільм?
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
