Привид опери - відео, тизери та кадри зі зйомок

Усі відео, тизери та кадри зі зйомок фільму "Привид опери"

The Phantom of the Opera (1925)

Хронометраж: 1:47 (107 хв)

7.078/10
327

Всё про фільм

Відео 1

Фото 47

Актори та персонажі

The Phantom of the Opera (1925) - Original trailer

English

3:10

Що залишилося за кадром

Цей фільм — перша екранізація книги Гастона Леру.
Сценарій фільму переписувався 5 разів, причому різними сценаристами.
Ця перша версія «Привида» увійшла до Золотого фонду класики кінематографа, і беззаперечна заслуга в цьому належить актору Лону Чейні.
Грім Чейні ґрунтувався не на масці, а на його «живому» обличчі. Відомо, що він використовував якісь дротяні каркасики, вставляючи їх у ніс, для зміни форми обличчя поміщав за щоки целулоїдні диски та закапував в очі краплі для надання їм потрібного виразу.
Для фільму було знято два фінали.
Через два роки після виходу фільму в кіно з’явився звук, і німі стрічки були приречені. У 1929 році до фільму додали музику та деякі діалоги, а також крики жаху.
Під час озвучення фільму передбачалося, що буде чути голос Чейні, але зрештою його дублював інший актор. Чейні не залучали до озвучення і він помер того ж року.
Оскільки фільм знімався у трьох колірних форматах, для зйомок кожної сцени оператор Ван Енгер встановлював три різні типи освітлення. Одне – для зйомок Technicolor, інше – для чорно-білого варіанту та більш драматичне освітлення для рекламних фотографій.
У зйомках фільму було залучено близько 5 000 осіб. Зокрема, глядацький зал в Опері був заповнений справжньою «живою» публікою.
Одного разу під час зйомок Руперт Джуліан так злякався гри Чейні, що несвідомо ойкнув.
Стрічка перебуває у суспільному надбанні в США та включена до Національного реєстру фільмів.
Карл Леммле придбав права на екранізацію особисто у Гастона Леру після їх знайомства у 1922 році.
Мері Філбін, яка грала Крістіну, вперше побачила Ло́на Чейні в момент, коли він зняв маску — її крик жаху у фільмі був щирим. Другого дубля вже не знадобилося.
Знаковий кадр з обличчям Еріка використано як одну з фотографій злочинців у фототеці Шерлока Холмса у фільмі Ігоря Масленнякова «Шерлок Холмс і доктор Ватсон».
Загалом фільм перезнімали двічі — оригінальну версію, зняту Рупертом Джуліаном, було відхилено через постійні розбіжності зі знімальною групою та самим Чейні. Другу версію фільму зняв Едвард Седжвік і переробив її у більш мелодраматичному і навіть комедійному ключі. Однак після того, як її освистала публіка на тестовому перегляді, цю версію також відхилили. Існуючу версію фільму дозняли та змонтували не зазначені в титрах Моріс Півар і Луїс Вебер — вони видалили та переробили більшу частину матеріалу, знятого Джуліаном і Седжвіком, проте зняту Седжвіком кінцівку залишили.
Маску Примари Чейні носить білу, з пап'є-маше, що закриває все обличчя до верхньої губи, а нижче прикріплена обгортка з тканини, яка прикриває рот. Коли Примара говорить, вона кумедно коливається.
Як стверджувалося в публікаціях, що з’явилися під час виходу фільму, в ньому було присутньо 17 хвилин кольорової зйомки. Сцени постановки «Фауста» та бала-маскараду були виконані з використанням ранньої двоколірної версії Technicolor. До наших днів дійшла лише остання. Втраченими виявилися зйомки в технології Prizmacolor та ті кадри, де плащ привида і дах опери були пофарбовані в червоний колір з використанням ручної колоризації. Ці кадри були відновлені лише в 1996 році за допомогою комп’ютерних технологій. У фільмі також широко використовувалося тонування в різні кольори (жовтий, синій, зелений, червоний).

Вам сподобався фільм?