Спартак - актори, персонажі та ролі
Усі актори та їх ролі у фільмі "Спартак"
Spartacus (1960)
Хронометраж:
3:17 (197 хв)
7.536/10
2364
2364
7.9/10
151000
151000
Актори та персонажі
Hubie Kerns
Персонаж Gladiator (uncredited)
Regis Parton
Персонаж Gladiator (uncredited)
Victor Paul
Персонаж Gladiator (uncredited)
Jerry Summers
Персонаж Gladiator (uncredited)
Shari Lee Bernath
Персонаж Little Girl (uncredited)
David Bond
Персонаж Slave (uncredited)
Carol Daniels
Персонаж Slave Girl (uncredited)
Lila Finn
Персонаж Slave (uncredited)
Betty Harford
Персонаж Slave (uncredited)
Harry Harvey Jr.
Персонаж Slave (uncredited)
Wayne Heffley
Персонаж Slave Guard (uncredited)
Lars Hensen
Персонаж Slave (uncredited)
Charles Horvath
Персонаж Slave Leader (uncredited)
Shep Houghton
Персонаж Slave (uncredited)
Pete Kellett
Персонаж Slave (uncredited)
Joan McKellen
Персонаж Slave (uncredited)
Frosty Royce
Персонаж Slave (uncredited)
Kay Stewart
Персонаж Slave Girl (uncredited)
Louise Vincent
Персонаж Slave at Gracchus' Home (uncredited)
Joe Canutt
Персонаж Soldier (uncredited)
Bill Catching
Персонаж Soldier (uncredited)
Chuck Courtney
Персонаж Soldier (uncredited)
Chuck Hayward
Персонаж Soldier (uncredited)
Robert F. Hoy
Персонаж Soldier (uncredited)
Valley Keene
Персонаж Soldier (uncredited)
Bill Raisch
Персонаж Soldier Whose Arm is Hacked Off (uncredited)
Jack Williams
Персонаж Soldier (uncredited)
Paul E. Burns
Персонаж Fimbria (uncredited)
Wayne Burson
Персонаж Guard (uncredited)
John Daheim
Персонаж Capua Guard (uncredited)
Harvey Parry
Персонаж Guard (uncredited)
Ronnie Rondell Jr.
Персонаж Guard (uncredited)
Don Turner
Персонаж Guard (uncredited)
Peter Virgo
Персонаж Guard (uncredited)
Fred Zendar
Персонаж Guard (uncredited)
Terence de Marney
Персонаж Majordomo (uncredited)
Johnny Duncan
Персонаж Beheaded Man (uncredited)
Roy Engel
Персонаж Roman Businessman (uncredited)
Paul Keast
Персонаж Roman Businessman (uncredited)
Kenner G. Kemp
Персонаж Roman Senator (uncredited)
Paul Kruger
Персонаж Roman Senator (uncredited)
Otto Malde
Персонаж Roman General (uncredited)
Scott Seaton
Персонаж Roman Senator (uncredited)
Річард Фарнсворт
Richard FarnsworthПерсонаж Salt Mine Slave / Gladiator / Slave General (uncredited)
Jeanne Gerson
Персонаж Woman Selling Chestnuts (uncredited)
Seamon Glass
Персонаж Pirate (uncredited)
Preston Peterson
Персонаж Pirate (uncredited)
George Robotham
Персонаж Pirate (uncredited)
Jack Grinnage
Персонаж Petitioner (uncredited)
Anthony Jochim
Персонаж Petitioner (uncredited)
Joe Haworth
Персонаж Marius (uncredited)
Jil Jarmyn
Персонаж Julia (uncredited)
Aron Kincaid
Персонаж Crassus' Standard-Bearer (uncredited)
Dayton Lummis
Персонаж Symmachus (uncredited)
Tracy Olsen
Персонаж Girl (uncredited)
Leonard Penn
Персонаж Garrison Officer (uncredited)
Larry Thor
Персонаж Staff Officer (uncredited)
Duke Fishman
Персонаж Roman Senator (uncredited)
John Barton
Персонаж Slave (uncredited)
Jerry Brown
Персонаж Soldier (uncredited)
John Benson
Персонаж Guard (uncredited)
Rudy Germane
Персонаж Soldier (uncredited)
Що залишилося за кадром
- Фільм знято за однойменним романом Говарда Фаста.
- Стэнлі Кубрик взявся за постановку фільму після того, як виконавець головної ролі Кірк Дуглас конфліктував з режисером Ентоні Мэнненом. За словами Пітера Устінова, сцена на соляних копальнях була єдиною, яку встиг зняти Менеен.
- Девід Лін відмовився від проєкту, а Лоуренс Олів'є не погодився поєднувати акторську та режисерську ролі.
- Будучи співпродюсером фільму, Кірк Дуглас зумів наполягти на тому, щоб до роботи над картиною були залучені кінодраматург Далтон Трамбо та актор Пітер Брокко, які на той час перебували у "чорному списку". Ім'я Трамбо, яке з'явилося в титрах фільму, стало першим офіційним визнанням письменника, якого було відсторонено від роботи ще з 1947 року, і фактично поклало край дії "чорного списку".
- Кубрику не надали повноваження щодо написання сценарію, який він вважав "безглуздою моралізацією". З того часу Кубрик повністю контролював процес створення своїх фільмів.
- З 167 днів, необхідних Стенлі Кубрику для зйомок фільму, шість тижнів було витрачено на постановку масштабних бойових сцен, де 8500 акторів масових сцен відтворювали битви між римськими військами та армією Спартака.
- Інгрід Бергман, Жанна Моро, Ельза Мартінеллі та Джин Сіммонс відмовилися від ролі Варінії. В результаті її мала зіграти Сабіна Бетман, однак, коли Кубрик приєднався до проєкту, він звільнив цю акторку і знову запросив Сіммонс, яка цього разу прийняла його пропозицію.
- Сценарист Далтон Трамбо хотів, щоб роль пірата виконав Орсон Веллс. Але в результаті цю роль зіграв Герберт Лом.
- Щоб залучити зірок до другорядних ролей, Кірк Дуглас пропонував їм різні версії сценарію, де образи їхніх персонажів виглядали найбільш привабливо.
- За чутками, Тоні Кертіс, який втомився від тривалих і виснажливих зйомок, запитав Джин Сіммонс: "З ким мені потрібно переспати, щоб мене прибрали з цього проєкту?". На це Сіммонс відповіла йому: "Коли дізнаєшся, дай мені знати".
- Оператор Расселл Метті покинув зйомки, скаржився на те, що Кубрик не дозволяє йому працювати. Коли Метті все ж повернувся на майданчик, Кубрик продовжував чинити на нього тиск і навіть взяв на себе більшість операторської роботи. Метті був цим дуже незадоволений і навіть хотів, щоб його ім'я було вилучене з титрів.
- У фільмі Спартак був рабом від народження. Насправді, він служив у допоміжних військах римської армії, дезертирував, але його було спіймано і продано в рабство. Стенлі Кубрику було відомо про це, але він вважав такий сюжетний поворот недостатньо героїчним.
- В реальності, Крассу не було особливого бажання переслідувати армію Спартака. Вважається, що вирішальна битва розпочалася з спроби рабів заманити римлян у пастку. Крім того, Красс фактично виграв битву сам – роль Помпея обмежувалася знищенням 5000 рабів, які втекли з поля бою.
- Події сцени "Я – Спартак!", як і всі наступні, є вигадкою сценаристів і не мають історичного підґрунтя: більшість джерел свідчить про те, що Спартак загинув у битві.
- Фільм був повторно випущений в радянський прокат у 1984 році, і його переглянули 28,2 мільйона глядачів під час серії показів, накладом 1171 копію. Загальна кількість проданих квитків на фільм "Спартак" в СРСР (з урахуванням двох серій) становила 178,4 мільйона. Навіть за середньою ціною близько 30 копійок, касові збори фільму в радянському прокаті могли сягати суми 53,5 мільйона рублів, що за тодішнім офіційним валютним курсом дорівнювало б 86,3 мільйона доларів США.
- Фільм посів п'яте місце за відвідуваністю серед іноземних стрічок у першому прокатному тижні в радянському кінопрокаті.
- З бюджетом у 12 мільйонів доларів, цей фільм став найдорожчим проєктом компанії Universal у 1960 році.
- Наприкінці 1957 року Едвард Льюїс, партнер Кірка Дугласа у продюсерській компанії Bryna, запропонував йому придбати права на екранізацію книги Говарда Фаста. Кірк зацікавився книгою, але особливого значення не надав і з викупом прав зачекав. Дуглас вже мав досить успішний досвід роботи в історичній тематиці з United Artists у картині «Вікінги», але на той момент повертатися до неї він не планував. Ситуація змінилася, коли на початку 1958 року Дуглас дізнався про новий високобюджетний проєкт MGM «Бен-Гур». Дуглас, вважаючи, що за типажем добре підходить на головну роль, почав «обробляти» Вільяма Вайлера. Вайлер у відповідь запропонував Дугласу замість Бена Гура роль другого плану Мессали. Кірк відмовився і задумав відповідні дії відповідного масштабу, повернувшись до відкладеної ідеї. Власноруч він придбав опціон на екранізацію роману Фаста. Потім актор розпочав переговори з United Artists щодо зйомок картини, присвяченої повстанню гладіаторів.
- Голова United Artists Артур Крім відмовився брати картину в виробництво. Компанія вже анонсувала картину з робочою назвою «Гладіатори», за однойменною книгою Артура Кестлера. Режисером проєкту мав стати Мартін Ритт, сценаристом — Абрахам Полонскі, а Юл Бріннер дав згоду виконати головну роль. Обкладинку одного з тодішніх випусків журналу Variety прикрасила фотографія Бріннера в костюмі гладіатора. Дуглас запропонував об'єднати два проєкти в один, але Бріннер відхилив пропозицію. Крім того, United Artists володіла авторськими правами на назви «Гладіатори» та «Спартак». Проте Дуглас вирішив, що його конкуренти блефують, і він повинен довести власну ідею до максимальної готовності. Дуглас дізнався від інформаторів, що команда «Гладіаторів» збирається проводити зйомку повністю в Європі, а отже, почнуть вони лише навесні 1959 року. «Спартака» ж він запропонував знімати повністю в США, і почати негайно — в січні 1959 року.
- Кірк Дуглас попередньо обрав автором сценарію фільму самого автора книги. Говард Фаст не мав досвіду в розробці сценаріїв. 102-сторінковий чернетка сценарію Фаста не сподобалася нікому. Прочитавши перші 60 сторінок, Дуглас назвав їх «катастрофою»: персонажі вийшли неправдоподібними, а сюжет занадто «розмовним». Взагалі, оповідь вийшла не стільки про Спартака, скільки про повстання. Однак, саме цей чернетка, за відсутності кращого, Дуглас приніс до конкурентів United Artists — у студію Universal. Зустріч відбулася 27 травня 1958 року. Голова виробничого відділу студії Universal Ед Мул, ознайомившись з рукописом, проявив стриманий інтерес, але в цілому ідея прийшлася до смаку. Представники студії погодилися з пропозицією і рекомендували доопрацювати сценарій. Опціон на роман закінчувався; рішення вимагалося негайно. Дуглас звернувся до Далтона Трамбо.
- Кірк Дуглас звернувся до Далтона Трамбо за допомогою у написанні сценарію. Компанія Bryna мала довгостроковий контракт із Трамбо, і "Спартак" був одним із їхніх численних спільних проєктів. У продюсерів постійно виникали проблеми з виплатою гонорару "неофіційному" співробітнику. Частиною угоди стало обіцявка Трамбо вказати його ім'я у титрах фільму, що допомогло б і студії, і працівнику. У березні 1958 року Bryna спеціально найняла PR-фахівця для вивчення громадської думки на випадок, якщо ім'я Далтона з'явиться у титрах.
- Основна частина роботи над сценарієм припала на період з липня по грудень 1958 року. За цей час Трамбо, який писав під псевдонімом "Сем Джексон", підготував три варіанти сценарію один за одним, і останній із них так задовольнив продюсерів, що вже можна було розпочинати планування зйомок. Тим часом, наприкінці 1959 року на засіданні комісії з розслідування антиамериканської діяльності (HUAC) порушувалося питання про те, чому письменник, засуджений комітетом, продовжує активно співпрацювати з Universal, і представникам студії доводилося пояснювати це.
- У жовтні 1958 року на зустрічі між United Artists та Universal відбулася дискусія щодо подальших дій двох студій. Виконавчий директор Universal Мілтон Ракмілл несподівано для Дугласа заявив, що в січні наступного (1959) року компанія розпочинає роботу над стрічкою «Спартак». Представники United Artists відповіли на це сміхом. Під час перерви переговорів Дуглас підійшов до представника United Artists Артура Кріма і запропонував вирішити все полюбовно. «У нас довгий спільний шлях, і буде ще багато картин», – сказав він. 27 жовтня 1958 року United Artists визнала поразку в проєкті «Гладіатори», повідомивши про відсутність претензій до конкурентів. Значною мірою це було досягненням агента Кірка Дугласа, представника компанії з підбору талантів MCA Inc. Лео Вассермана. Імена Лоуренса Олів’є, Чарльза Лотона, Пітера Устинова, які зарекомендували себе саме в пеплумах, говорили самі за себе. Переговори з британськими акторами щодо умов участі пройшли в Лондоні в липні 1958 року. «Спартак» увійшов до планів студії Universal на наступний рік.
- На посаду режисера Кірк Дуглас розглядав кандидатури Джозефа Манкевича та Стенлі Кубрика. Але студія наполягала на своєму виборі режисера. Ним став Ентоні Манн, який мав репутацію успішного режисера, але був відомий переважно за вестернами. Дуглас погодився лише тому, що графік виробництва вже затримувався на три місяці і було важливо розпочати зйомки негайно. Він вважав, що Манну буде складно показати трагедію особистості у високобюджетному епічному фільмі з батальними сценами.
- Відбір акторів розпочався ще влітку 1958 року. Під час вибору акторів Дуглас орієнтувався на найвідоміших і дотримувався перевіреного принципу: раби – американські виконавці, римляни – британські виконавці. Себе Дуглас одразу ж визначив на головну роль.
- Лоуренс Олів'є та Чарльз Лотон висунули вимоги щодо переробки сценарію, оскільки текст їх не задовольняв. Крім того, зірки підозрювали, що їм надіслали різні версії сценарію. В результаті, в процесі зйомок Дуглас зіткнувся з тим, що Олів'є, Лотон і Устинов почали плести інтриги, подібно до римських сенаторів. Підозрюючи один одного у нечесній грі, вони намагалися вибороти для себе більш значущі ролі та довший текст. Устинов так і написав у своїй автобіографічній книзі: "Як на Балканах у давні часи, ті самі інтриги".
- У початковому сценарію не було передбачено ролі для Тоні Кертіса, але актор, проявивши наполегливість, переконав продюсера в необхідності цієї ролі. Роль раба Антона була написана спеціально "для нього" і додана до сценарію.
- Початок виробництва картини датується 27 січня 1959 року.
- Декорації для фільму були зведені переважно на землях, що належали компанії Universal поблизу Лос-Анджелеса, де студія мала площу близько 422 акрів. Частина зйомок проходила в районі Долини Смерті. Віллу Красса зображено за допомогою заміського маєтку медіамагната Вільяма Рендольфа Герста, побудованого в античному стилі.
- Через два тижні після початку зйомок Дуглас повернувся до питання вибору режисера і порушив це питання під час переговорів зі студією. За однією з версій, Ентоні Манну було важко працювати з блискучим британським акторським складом. Він надмірно поблажливо ставився до Пітера Устинова, погоджуючись з його думкою там, де цього не варто було робити, що негативно впливало на колектив. Дугласу також було непросто працювати на одному майданчику з Лоуренсом Олів'є. Кірк не мав такої міцної акторської школи, більше покладався на інтуїтивне розуміння ролі та свої фізичні дані. Йому потрібна була інша людина в режисерському кріслі. Ще однією причиною суперечок стали розбіжності між продюсером і режисером щодо романтичних стосунків Спартака та Варинії, які мали відіграти ключову роль у фільмі, чого Манн не приймав.
- Після відходу Манна, Кірк Дуглас знову запропонував кандидатуру Кубрика, з яким успішно співпрацював у фільмі "Дороги слави", називаючи його "майбутнім Ейзенштейном" і водночас "талановитим непотребом". Цього разу на бік Дугласа стали всі провідні актори, і студія була змушена погодитися з колективною думкою. Кірк і Стенлі були близькими друзями, часто грали разом у покер. Під час однієї гри в покер, Кірк запропонував Стенлі очолити виробництво за гонорар у п'ять тисяч доларів на тиждень. Загалом, Кубрик отримав за фільм 155 тисяч доларів (у два рази більше, ніж Манн). Стенлі погодився, навіть не прочитавши сценарій. Тоді 30-річний режисер і його продюсерська компанія Harris-Kubrick шукали роботу.
- 13 лютого 1959 року Ентоні Манн отримав повний розрахунок. Зйомки не затрималися ані на один день. 14 лютого Дуглас, використавши декорації навчальної арени гладіаторської школи, представив команді її нового керівника. Кірк усвідомлював, що в особі Стенлі Кубрика він отримує талановитого режисера, але з відповідними його здібностям амбіціями та самовпевненістю. Познайомившись докладніше зі сценарієм та станом справ у «Спартаку», Стенлі не висловив оптимізму. Як він згадував пізніше, «у фільмі було все, окрім гарної історії». Студія Universal та Дуглас як виконавчий продюсер опинилися у складному становищі. Найбільший проєкт за мотивами «марксистського» твору очолив 30-річний маловідомий режисер і сценарист із «чорного списку». Кубрик також опинився у суперечливій ситуації. З одного боку, його поставили на чолі виробництва одного з найдорожчих в історії кінематографа фільмів, але з іншого, він опинився в становищі студійного режисера і був обмежений у багатьох рішеннях. Не мав можливості змінити сценарій та концепцію. Дуглас вважав його невдоволення вимушеною зміною режисера, яка ніколи не йде на користь картині, але «корабель вже відплив», і назад було нічого не повернути.
- Перше, що Стенлі Кубрик зробив, обійнявши посаду режисера, – це відмовився від послуг Сабіни Бетман. У своїй звичній категоричній манері він викликав німецьку акторку і заявив, що сумнівається в її акторських здібностях. Кубрик попросив акторку імпровізувати, зображуючи сильну емоцію, але Сабіна від несподіванки розгубилася і була звільнена. Кубрик запросив на зйомки британську акторку Джин Сімонс.
- Стэнлі Кубрік вимагав доопрацювати та скоротити сценарій, який на початку виробництва складав близько 1600 сторінок. Останній, четвертий варіант було написано вже для Стэнлі Кубрика, коли той зайняв посаду режисера; проте цей варіант також викликав серйозні розбіжності.
- Картина та сценарій стали предметом зіткнення трьох різних підходів та поглядів на «Спартака». Представник Universal, Ед Мул, бачив фільм створеним без розмаху, камерним, «інтимним» і наскільки це можливо близьким до реальних фактів, з бюджетом близько 3-4 млн доларів. Мул говорив: «Дуже мило побачити глибокі ідеї у фільмі, але що по-справжньому важливо, це думка аудиторії». Вважалося, що точок зору студії дотримувався і Кірк Дуглас. Далтон Трамбо вклав у сценарій лівий політичний підтекст і намагався донести послання глядачеві. Кубрик бачив стрічку видовищною та сприйманою візуально. Також його хвилювала тема морального розкладання римської республіки, яке підточувало її зсередини. Дуглас і Трамбо розуміли, що надмірно політизований фільм може виявитися малоцікавим публіці. Якщо він не окупить у прокаті найбільший в історії студії бюджет, то наслідки для них будуть неприємними.
- З самого початку роботи над сценарієм, Трамбо не припиняв спроби зберегти своє розуміння та образ Спартака. У робочій версії сценарію (грудень 1958 року) взагалі не було жодної сцени битв, включно з фінальною. Глядач бачив лише наслідки боїв, передані образно та сюрреалістично, наприклад, шоломи, що пливуть по річці, кров у воді та безліч тіл, що залишилися на полі бою. Трамбо зосередився на розробці сцен, які відбувалися в Римі, оскільки в них брали участь дорогі британські актори, і їх потрібно було зняти першими. Сцени з битвами рабів потрапили до сценарію вже після його доопрацювання під час виробництва.
- Останній варіант сценарію фільму був створений спільними зусиллями. Як зазначив Трамбо, у фінальній версії картини його внесок у сценарій становив близько 50%. В результаті доопрацювання сценарію режисером з перших 30 хвилин картини були видалені всі репліки головного героя.
- Дуглас вважав, що Кубрик буде вдячний йому за наданий шанс, але режисер рідко йшов на компроміси, намагаючись, де можливо, відстоювати свою думку. Студію та продюсера не задовольняла швидкість виробництва. Кубрика влаштовувала зйомка лише двох сцен на день, тоді як студія вимагала значно вищого темпу. Він поводився дещо зарозуміло та категорично. Потайки актори називали голову виробництва Stanley Hubris («Гордовитий Стенлі»). Зі своїм звичним перфекціонізмом режисер втручався в роботу оператора в тих деталях, які зазвичай залишають на розсуд фахівців. У Стенлі було своє розуміння того, як повинна рухатися камера, як необхідно ставити світло. Він вимагав більше крупних планів облич акторів, рухомої камери, що слідувала за ними. Кубрик, захопившись і не звертаючи уваги на свій зовнішній вигляд, кілька днів працював, не змінюючи свій одяг. Дуглас, не витримавши, під'їхав до нього на коні (він знімався в сцені верхи) і зробив зауваження про те, що йому потрібно купити новий одяг.
- Дугласа в Голлівуді вважали досить складною у спілкуванні людиною і, за свідченням Чарльза МакГроу, іноді він погано контролював себе. На зйомках картини не обійшлося без травм. В одному з епізодів повстання в школі Батіата Спартак взяв ланісту Марцелла (МакГроу) в подвійний нельсон і опустив голову супротивника в котел з супом. Через необережність Дуглас зламав щелепу Чарльзу МакГроу. Травмований актор, тим не менш, мужньо дограв дубль до кінця. В іншому епізоді, під час бою на дерев'яних мечах, Дуглас зламав каскадеру ребро. Сцена розп'яття Спартака далася команді досить важко, потребувала багато дублів. Коли на тестових переглядах Дуглас виявив, що сцену значно скоротили на монтажі, він влаштував скандал. Схопивши асистента режисера Боба Лоуренса за грудки, він почав кричати: «Ти знаєш, скільки мені довелося висіти на цьому проклятому хресті!? І тепер все вирізано? Ти звільнений!». Розлючений актор порвав сорочку Лоуренса, і його з труднощами відтягнув продюсер Едвард Льюїс.
- Під час створення фільму Джин Сіммонс була змушена призупинити роботу через необхідність термінової операції, пов'язаної з проблемами в гінекології. Куртіс, отримавши травму ноги під час гри у теніс, протягом тривалого часу був у гіпсі. Ці та інші захворювання затримали процес створення фільму більше ніж на місяць, що дуже турбувало Дугласа, який прагнув заощаджувати кошти будь-яким чином.
- Зйомки фільму були завершені 1 серпня 1959 року. 14 вересня відбувся попередній перегляд технічної монтажної копії у кіностудії. Результати задовольнили лише Кубрика. Всі інші залишилися незадоволеними, особливо Трамбо. За свідченнями очевидців, він був розлючений тим, що побачив. Зазвичай сценаристи не втручаються в процес виробництва, і це було особливо складно зробити у випадку Трамбо, але він так просто не здався. Протягом наступних трьох днів Трамбо написав меморандум обсягом 80 сторінок, в якому детально проаналізував матеріали фільму та піддав їх глибокій критиці.
- Після невдоволення Далтона Трамбо монтажною копією фільму, Кірк Дуглас та Едвард Льюїс визнали критику обґрунтованою та підтримали сценариста. Студія виділила ще півмільйона доларів на доопрацювання та погодилася на продовження зйомок. З міркувань економії Дуглас запропонував перенести батальні сцени до Європи. Студія наполягала на проведенні всього виробництва в США. Зрештою дійшли згоди про перенесення частини виробництва до Іспанії. У жовтні знімальна група провела в околицях Мадрида близько 20 днів. У переговорах щодо участі в масовці військовослужбовців іспанської армії брав участь сам диктатор Франко. 8 тисяч солдатів зображали римські легіони та армію гладіаторів. Було збудовано три вежі висотою близько ста футів (30 метрів) з тим, щоб встановити камери на високій точці та зафіксувати перестрої римської армії в усіх деталях з відстані близько 800 метрів. Як оператор у цій частині працював Кліффорд Стайн. Ефектні маневри римських когорт на полі бою створювалися за ескізами Сола Басса. Як стверджував художник, створив він їх під впливом батальних сцен з «Олександра Невського». Майстерність зйомки справила таке враження на представників студії та весь персонал фільму, що після іспанської частини стрічки розмови за спиною молодого режисера припинилися.
- Далтон Трамбо намагався переконати студію у необхідності додати більше сцен битв, де раби досягали перемог, але йому не вдалося. Представники студії посилалися на перевитрату бюджету фільму. Дуглас намагався реалізувати компромісний варіант – показати анімовану карту, яка б демонструвала послідовність битв і масштаб перемог повстанців. Сол Басс підготував кілька ескізів цієї карти. Їх навіть планували включити у фільм, але вони стилістично не відповідали загальному візуальному ряду.
- Финальні зміни фільм зазнав безпосередньо перед виходом на екрани. Представник MPAA, Джеффрі Шурлок, зробив кілька зауважень цензурного характеру. Він вимагав скоротити сцену розп'яття, оскільки, на його думку, в ній надмірно детально зобранювалися страждання головного героя. Його не влаштувала сцена, де Гракх і Цезар відвідують римські нетрі. Представник MPAA вимагав переробити сцени з оголеною Джин Сіммонс. Він також побачив подвійний сенс у фразі Спартака "У мене ніколи не було жінки", яку також попросив змінити. Кубрик скоротив ці сцени. Однак головна втрата фільму – це неоднозначна "гомоеротична" сцена за участю Красса та Антоніна. Після тривалих дискусій ця сцена взагалі не потрапила в версію, що виходила в прокат у 1960 році, і була відновлена лише в 1991 році.
- Прем'єра фільму відбулася в нью-йоркському кінотеатрі De Mille Theatre 6 жовтня 1960 року. Перед початком прокату представники консервативної організації "Американський легіон" розіслали близько 17 000 листів мешканцям країни з закликом бойкотувати фільм, у створенні якого були задіяні "комуністи". Після всіх змін, спричинених цензурою, організація "Легіон пристойності" присвоїла фільму рейтинг A3 (спочатку був встановлений ще більш суворий рейтинг B), що вплинуло на його популярність. Для глядачів-католиків ця оцінка мала певне значення. Значну роль у прокаті фільму відіграв візит Джона Кеннеді до кінотеатру в листопаді 1960 року. Нещодавно обраний Президент США пройшов повз пікети "Американського легіону" та відвідав сеанс фільму у Warner Theatre у Вашингтоні.
- Студія була настільки впевнена у комерційному успіху фільму, що заздалегідь встановила фіксовану ціну на квитки під час рекламного туру, що було практикувалося лише вдруге в історії компанії Universal.
- Ультраправі діячі голлівудської індустрії, Хедда Хоппер і Джон Вейн, вплинули на рішення не висувати фільм до премії "Оскар" у номінації "Найкращий фільм".
- Дуглас з гіркою іронією жартував про те, що робота над фільмом "Спартак" зайняла більше часу, ніж саме повстання. Процес виробництва тривав понад два роки, що, за мірками американської кіноіндустрії, значно перевищує негласні стандарти. Трамбо, оцінюючи картину, відчував суперечливі емоції. Він був незадоволений тим, що у фінальній версії фільму не були реалізовані всі його задуми, хоча він позитивно відгукувався про сам фільм і хвилювався щодо того, що скандал навколо його імені та титрів може зашкодити касовим зборам. Фінальний монтаж, як вважається, відповідав баченню студії та виконавчого продюсера (Дугласа). Компанія Bryna та Кірк Дуглас після "Спартака" продовжили співпрацю з Трамбо і створили разом цілий ряд фільмів. Чарльз Лотон був незадоволений монтажем, зміною своїх сцен і погрожував судовими позовами.
- "Спартак" – єдина робота Стэнлі Кубрика, де він працював як найманий режисер кіностудії. Деякі дослідники його творчості навіть не включають "Спартака" до переліку його авторських робіт.
- Стэнлі Кубрік так висловився про фільм: "Спартак" – єдиний фільм, яким я не керував, і, на мою думку, це послабило його. Це сталося через необхідність приймати тисячі рішень, і якщо ти не приймаєш їх самостійно, якщо ти не настроєний на ту ж хвилю, що й ті люди, які їх приймають, (процес) стає дуже болісним, як це і було. Звісно, я керував акторами, розробляв сцени зйомок та монтував фільм, тож, обмежений слабкістю сюжету, я намагався зробити максимум можливого... Єдиний (мій) фільм, який мені не подобається – це "Спартак".
- Після фільму "Спартак", враховуючи всі проблеми, пов'язані з цензурою, які довелося пережити, Кубрик переїхав до Англії та надалі працював переважно за океаном. Перехід від "Спартака" до "Лоліти" вважається одним із найнесподіваніших у історії режисури, оскільки ці два фільми дуже різні. Вважається, що цей несподіваний зближення зі скандальною та "неекранізованою" прозою Набокова став своєрідним викликом режисера голлівудській системі та всьому тому, що залишилося реалізованим у "Спартаку".
- Улюблена тема Кубрика, яка повторювалася у багатьох його фільмах: шахи. У картині їх можна побачити у вигляді чорно-білих плиток на підлозі римського сенату, де розігруються складні політичні інтриги. Також, відрепетирована перебудова когорт римської армії в шахматний порядок на полі вирішальної битви з повстанцями.
- Запрошення написати музику до фільму "Спартак" застало Алекса Норта у Франції. Зазвичай, час роботи над саундтреком у Голлівуді становить близько 10 тижнів, включаючи аранжування та оркестровку. Композитору було надано приблизно 13 місяців. У Норта з'явилася можливість звернутися до джерел і отримати більш чітке уявлення про античну, римську музику. Норт також визнавав великий вплив, який на нього справила музика Прокоф'єва з фільму "Олександр Невський". Тривалість саундтреку становила близько 2 години. Загалом для фільму було написано близько 70 музичних тем. Вперше у практиці Кубрика музика звучала на фоні під час зйомок, створюючи необхідну атмосферу.
- Оцінюючи результати своєї роботи, Кубрік говорив про те, що не збирався знімати чергову "костюмовану епопею", а орієнтувався на найвибагливішого глядача. "На мене більше вплинув фільм "Олександр Невський" Ейзенштейна, ніж "Бен-Гур" і будь-яка картина Сесила ДеМілля", - згадував режисер.
- У 1967 році фільм знову випустили в прокат, але його тривалість була значно скорочена – 162 хвилини. Причиною цього вже не була цензура, а звичайна практика: фільм був занадто довгим для повторного показу у зв'язку зі складеним репертуаром сеансів. Приблизно таку ж тривалість фільму була під час його телевізійних показів того часу. У 1991 році кіностудія Universal вирішила відзначити 30-річний ювілей фільму, але виявилося, що в архівах не збереглося копії достатньої якості. Керівництво компанії прийняло рішення відновити фільм до початкової тривалості прокатної копії 1960 року – 197 хвилин.
- У жовтні 1989 року Роберт Гарріс розпочав реставрацію фільму. Інженери провели кілька місяців у пошуках збережених робочих матеріалів стрічки в запасниках студії в Лос-Анджелесі. Вони виявили приблизно 2000 коробок з плівкою, в яких знайшли повний негатив картини. Кольоровий негатив виявився непридатним для відновлення через повну деградацію якості плівки. Натомість вдалося знайти 65-міліметрові чорно-білі негативи, які використовувалися як проміжні матеріали для проявлення. За допомогою світлофільтра кожна копія фіксувала свій колір, щоб після експозиції надрукувати остаточну повнокольорову копію. Зазвичай такого роду запасні матеріали кіностудії довго не зберігають, і у випадку «Спартака» вони збереглися випадково. Для операції також частково використовувалася 35-міліметрова копія тривалістю 182 хвилини, надана приватним колекціонером, а також, частково, версія картини, використана для показу на телебаченні. Сцени битв повстанців редактору відновлення Гаррісу так і не вдалося знайти, оскільки кіностудія знищила більшість архівних чорнових фрагментів. Достеменно відомо, що ці сцени існували. Кілька секунд зі сцени битви за Метапонт (Спартак, що дає сигнал до початку атаки) збереглися в трейлері картини. Загалом на цю операцію було витрачено приблизно рік зусиль, а бюджет склав приблизно 1 мільйон доларів. Прем’єра відновленої версії відбулася 21 квітня 1991 року в Нью-Йорку в кінотеатрі Ziegfeld.
- Знаменита сцена та фраза "Я – Спартак" були придумані Кірком Дугласом і описані в записці для сценариста, яку Кірк надіслав 7 травня 1959 року. Фразу "Я – Спартак" мали викрикувати тисячі людей, і необхідного ефекту звичайними методами звукозапису досягти не вдавалося. Звукове оформлення було записано на стадіоні "Спартанець", фразу скандував хор із 73 000 уболівальників місцевої футбольної команди.
- Юлій Цезар не командував гарнізоном Риму і, по суті, не міг командувати, оскільки на момент подій фільму у Римі просто не було гарнізону.
- Фактично, Спартак був лише одним із лідерів повсталих рабів, а не єдиним лідером, як це зображено у фільмі.
- Будучи співпродюсером фільму, Кірк Дуглас зумів наполягти на тому, щоб до роботи над картиною були залучені кінодраматург Далтон Трамбо та актор Пітер Брокко, які на той час перебували в «чорному списку». Ім'я Трамбо, яке з'явилося в титрах картини, стало першим офіційним визнанням опального письменника з 1947 року і де-факто припиненням дії «чорного списку».
- Кубріку не надали контролю над сценарієм, який він вважав «безглуздим моралізуванням». З того часу Кубрік повністю контролював виробництво своїх картин.
- За чутками, Тоні Кертіс, втомлений від довгих і виснажливих зйомок, запитав Джин Сіммонс: «З ким потрібно переспати, щоб вибратися з цієї картини?» На це Сіммонс йому відповіла: «Коли дізнаєшся, дай мені знати».
- Наприкінці 1957 року Едвард Льюїс, партнер Кірка Дугласа у продюсерській компанії Bryna, запропонував йому придбати права на екранізацію книги Говарда Фаста. Кірк зацікавився книгою, але не надав їй великого значення і відклав викуп прав. Дуглас вже мав досить успішний досвід роботи з історичною тематикою з United Artists у фільмі «Вікінги», але на той момент не планував до неї повертатися. Ситуація змінилася, коли на початку 1958 року Дуглас дізнався про новий високобюджетний проєкт MGM «Бен-Гур». Дуглас, вважаючи, що за типажем добре підходить на головну роль, почав «обробляти» Вільяма Вайлера. Вайлер у відповідь запропонував Дугласу замість Бена Гура роль другого плану Мессали. Кірк відмовився і задумав відповідні дії відповідного масштабу, повернувшись до відкладеної ідеї. Власноруч він придбав опціон на екранізацію роману Фаста. Потім актор розпочав переговори з United Artists щодо зйомок картини, присвяченої повстанню гладіаторів.
- Голова United Artists Артур Крім відмовився брати картину в виробництво. Компанія вже анонсувала картину з робочою назвою «Гладіатори», за однойменною книгою Артура Кестлера. Режисером проєкту мав стати Мартін Ритт, сценаристом — Абрагам Полонський, а Юл Бріннер дав згоду виконати головну роль. Обкладинку одного з тодішніх випусків журналу Variety прикрасила фотографія Бріннера в костюмі гладіатора. Дуглас запропонував об'єднати два проєкти в один, але Бріннер відхилив пропозицію. Крім того, United Artists володіла авторськими правами на назви «Гладіатори» та «Спартак». Проте Дуглас вирішив, що його конкуренти блефують, і він повинен довести власну ідею до максимальної готовності. Дуглас дізнався від інформаторів, що команда «Гладіаторів» збирається проводити зйомку повністю в Європі, а отже, почнуть вони лише навесні 1959 року. «Спартака» ж він запропонував знімати повністю в США, і почати негайно — у січні 1959 року.
- Кірк Дуглас попередньо вибрав сценаристом фільму самого автора книги. Говард Фаст не мав досвіду в розробці сценаріїв. 102-сторінковий чернетка сценарію Фаста не сподобалася нікому. Прочитавши перші 60 сторінок, Дуглас назвав їх «катастрофою»: персонажі вийшли ляльковими, а сюжет занадто «розмовним». Взагалі, розповідь вийшла не стільки про Спартака, скільки про повстання. Однак, саме цей чернетка, за відсутності кращого, Дуглас приніс до конкурентів United Artists – у студію Universal. Зустріч відбулася 27 травня 1958 року. Голова виробничого відділу студії Universal Ед Мул, ознайомившись з рукописом, проявив стриманий інтерес, але в цілому ідея прийшлася до двору. Представники студії погодилися з пропозицією і рекомендували доопрацювати сценарій. Опціон на роман закінчувався; рішення було потрібне негайно. Дуглас звернувся до Далтона Трамбо.
- Кірк Дуглас звернувся до Далтона Трамбо за допомогою у написанні сценарію. У компанії Bryna був довгостроковий контракт з Трамбо, і «Спартак» був однією з їх багатьох спільних робіт. У продюсерів постійно виникали проблеми з виплатою гонорару «тіньовому» співробітнику. Частиною угоди стало обіцянка Трамбо включити його ім'я в титри картини, легалізація допомогла б і студії, і працівнику. У березні 1958 року Bryna спеціально найняла PR-фахівця для вивчення громадської думки на випадок, якщо ім'я Далтона з'явиться в титрах.
- Основна частина роботи над сценарієм припала на період з липня по грудень 1958 року. За цей час Трамбо, який писав під псевдонімом «Сем Джексон», підготував один за одним три варіанти сценарію, останній з яких задовольнив продюсерів настільки, що вже можна було будувати плани зйомок. Тим часом, наприкінці 1959 року на засіданні комісії з розслідування антиамериканської діяльності (HUAC) піднімали питання про те, чому засуджений комітетом письменник продовжує активно співпрацювати з Universal і представникам студії доводилося виправдовуватися з цього приводу.
- У жовтні 1958 року на зустрічі між United Artists та Universal відбулася дискусія щодо подальших дій двох студій. Виконавчий директор Universal Мілтон Ракмілл несподівано для Дугласа заявив, що в січні наступного (1959) року компанія розпочинає роботу над стрічкою «Спартак». Представники United Artists відповіли на це сміхом. Під час перерви переговорів Дуглас підійшов до представника United Artists Артура Кріма та запропонував вирішити все полюбовно. «У нас довгий спільний шлях, і буде ще багато картин», – сказав він. 27 жовтня 1958 року United Artists визнала поразку в проєкті «Гладиатори», повідомивши про відсутність претензій до конкурентів. Значною мірою це було досягненням агента Кірка Дугласа, представника компанії з підбору талантів MCA Inc. Лео Вассермана. Імена Лоуренса Олів’є, Чарльза Лотона, Пітера Устинова, які зарекомендували себе саме в пеплумах, говорили самі за себе. Переговори з британськими акторами щодо умов участі пройшли в Лондоні в липні 1958 року. «Спартак» увійшов до планів студії Universal на наступний рік.
- Лоуренс Олів'є та Чарльз Лотон висунули вимоги доопрацювання сценарію, оскільки текст їх не влаштовував. Крім того, зірки запідозрили, що їм вислали різні варіанти сценарію. У результаті, під час виробництва Дугласу довелося мати справу з тим, що Олів'є, Лоутон і Устинов почали будувати інтриги на манер римських сенаторів. Підозрюючи один одного в нечесній грі, вони намагалися викроїти собі роль значнішу і текст довше. Устинов так і написав у своїй автобіографічній книзі: «Як на Балканах у минулі дні, ті ж інтриги».
- Ролі для Тоні Кертіса у вихідному сценарії не було, але актор, проявивши наполегливість, переконав продюсера в її необхідності. Роль раба Антоніна була написана «під нього» і введена в сценарій.
- Після відходу Манна, Кірк Дуглас знову запропонував кандидатуру Кубріка, з яким успішно співпрацював у «Шляхах слави», називав його «майбутнім Ейзенштейна» і одночасно «талановитим шматком лайна». Цього разу сторону Дугласа зайняли всі провідні актори і студія була змушена погодитися з колегіальною думкою. Кірк і Стенлі були близько знайомі, часто грали в одній компанії в покер. Під час однієї з партій Кірк зробив пропозицію очолити виробництво за гонорар у п'ять тисяч доларів на тиждень. Всього Кубрік отримав за картину 155 тис. доларів (вдвічі більше, ніж Манн). Стенлі погодився, навіть не прочитавши сценарій. 30-річний режисер і його продюсерська компанія Harris-Kubrick тоді були в пошуках роботи.
- 13 лютого 1959 року Ентоні Манн отримав повний розрахунок. Зйомки не затрималися ані на один день. 14 лютого Дуглас, використавши декорації навчальної арени гладіаторської школи, представив команді її нового керівника. Кірк усвідомлював, що в особі Стенлі Кубрика він отримує талановитого режисера, але з амбіціями та самовпевненістю, що відповідають його здібностям. Познайомившись детальніше зі сценарієм та станом справ у «Спартаку», Стенлі не висловив оптимізму. Як він згадував пізніше, «у фільмі було все, окрім хорошої історії». Студія Universal та Дуглас як виконавчий продюсер опинилися у складному становищі. Найбільший проєкт за мотивами «марксистського» твору очолив 30-річний маловідомий режисер і сценарист із «чорного списку». Кубрик також опинився у суперечливій ситуації. З одного боку, його поставили на чолі виробництва одного з найдорожчих у історії кінематографа фільмів, але з іншого, він опинився в становищі студійного режисера і був обмежений у багатьох рішеннях. Не мав можливості змінити сценарій та концепцію. Дуглас вважав його невдоволення вимушеною зміною режисера, яка ніколи не йде на користь картині, але «корабель вже відплив», і назад було нічого не повернути.
Вам сподобався фільм?
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
