Один із найперспективніших режисерів сучасності взявся екранізувати історичний роман, що відноситься до золотої класики літератури. Трагічна історія кохання Анни Кареніної до молодого офіцера графа Вронського розгортається на фоні щасливої любові Констянтина Левіна та Кітті Щербацької. Але почуття одних мусить загинути, а іншим судилося бути щасливими довіку.

Що залишилося за кадром

Фільм знято за мотивами роману Льва Толстого «Анна Кареніна» (1878).
Роберту Паттінсону запропонували роль Вронського.
Джеймс МакЕвой розгляда́вся на ро́ль Ле́віна.
Сірша Ронан відмовилася від ролі Кітті через тривалий знімальний графік цієї стрічки (з осені 2011 року до кінця весни 2012-го), оскільки в цей період вона мала зніматися у двох інших проєктах («Візантія» та «Гостя»), в кожному з яких вона зіграє головну роль. Зрештою, роль Кітті отримала Алісія Вікандер.
Кейт Бланшетт, Бенедикт Камбербетч та Андреа Райзборо також розглядалися на головні ролі у фільмі.
Сірша Ронан, Джеймс МакЕвой, Бенедикт Камбербетч та Кейт Бланшетт раніше працювали з режисером Джо Райтом у різних стрічках.
Частина зйомок відбулася в Росії, а саме в Карелії на острові Кіжі.
Оператор-постановник Філіп Русло був змушений покинути проєкт на стадії препродакшну, щоб зробити операцію на спині. Мучильні болі від радикуліту не залишили йому вибору. Його замінив Шеймас МакГарві, який часто працював разом з режисером Джо Райтом.
Була мить, коли Джо Райт замислився про те, щоб актори говорили з російським акцентом, але передумав, вважаючи, що тоді йому буде важко оцінити їхню акторську гру.
Натхненний роботою британського історика Орландо Файджеса «Танець Наташі» (2002), Джо Райт наважився на експериментальний підхід, щоб передати сутність історії. Більшість фільму була знята в закритому театрі, побудованому з нуля в Шеппертоні, Великобританія. Сцени на ковзанці, залізничному вокзалі та стайнях були зняті у верхній частині театру. Під час зйомок панорамних кадрів використовували іграшкові поїзди та лялькові будиночки. Єдиною людиною з основного акторського складу, якій дозволялося покидати театр, був Донал Глісон (Левін). Цим Райт хотів підкреслити той факт, що лише персонаж Левіна відображає реальний світ.

Вам сподобався фільм?