Акі Каурісмякі (Aki Kaurismäki)

Акі Каурісмякі (Aki Kaurismäki) - Режисер, Продюсер, Сценарій, , Монтаж, Сценарій, , Виробничий дизайн, , Помічник режисера відомий з робіт у таких проектах: «» (2023), «» (2002), «» (1986), «Гавр» (2011), «Дівчина з сірникової фабрики» (1990),

Акі Олаві Каурісмякі (фін. [ˈɑki ˈkɑu̯rismæki]; нар. 4 квітня 1957 р., Оріматтіла) — фінський кінорежисер, сценарист, продюсер, монтажер і актор. Він найбільш відомий за відзначеними нагородами «Дрифтовані хмари» (1996), «Людина без минулого» (2002), «Гавр» (2011) і «Інша сторона надії» (2017), а також за псевдодокументальним фільмом «Ленінградські ковбої йдуть в Америку» ( 1989). Його називають найвідомішим режисером Фінляндії. Він є старшим братом Міки Каурісмякі. Після закінчення медіа-досліджень в Університеті Тампере Каурісмякі працював муляром, листоношею та мийником посуду, задовго до того, як зацікавився кінематографом, спочатку як критик, а потім як сценарист і режисер. Свою кар'єру він розпочав як співавтор сценарію та актор у фільмах свого старшого брата Міки Каурісмякі. Зіграв головну роль у фільмі Міки «Брехун» (1981). Разом вони заснували продюсерську компанію Villealfa Filmproductions, а пізніше — кінофестиваль Midnight Sun. Його дебютом як незалежного режисера став «Злочин і кара» (1983), екранізація роману Достоєвського, дія якого відбувається в сучасному Гельсінкі. Він привернув увагу всього світу фільмом Leningrad Cowboys Go America (1989). Фільм Каурісмякі «Аріель» (1988) був представлений на 16-му Московському міжнародному кінофестивалі, де отримав приз FIPRESCI. Найвідомішим фільмом Каурісмякі був «Людина без минулого», який отримав Гран-прі та приз екуменічного журі на Каннському кінофестивалі 2002 року та був номінований на премію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» у 2003 році. Проте Каурісмякі відмовився бути присутнім на церемонії вручення премії «Оскар», стверджуючи, що йому не хочеться гуляти в країні, яка перебуває у стані війни. Наступний фільм Каурісмякі «Вогні в сутінках» також був обраний Фінляндією як номінант на найкращий фільм іншою мовою, але Каурісмякі знову бойкотував нагороду та відмовився від номінації на знак протесту проти зовнішньої політики президента США Джорджа Буша. У 2002 році Каурісмякі також бойкотував 40-й Нью-Йоркський кінофестиваль на знак солідарності з іранським режисером Аббасом Кіаростамі, якому вчасно не дали американську візу до фестивалю. Фільм Каурісмякі 2017 року «Зворотний бік надії» отримав «Срібного ведмедя» за найкращу режисуру на 67-му Берлінському міжнародному кінофестивалі. На тому ж фестивалі він також оголосив, що це буде його останній фільм як режисера, хоча відхід був недовгим, оскільки він почав знімати інший фільм, Опале листя, у 2022 році, прем’єра якого запланована на Каннському кінофестивалі у 2023 році. .

Найбільш значущі роботи Акі Каурісмякі (Aki Kaurismäki)

Вся фільмографія Акі Каурісмякі (Aki Kaurismäki)