Людина-невидимка

The Invisible Man (1933)

Хронометраж: 1:11 (71 хв)

7.488/10
802

7.6/10
44000

Всё про фільм

Відео 14

Фото 66

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1933-11-03

Країна

Сполучені Штати

Продакшн

Universal Pictures

Жанр

Жахи, Фантастика

Бюджет

$328 000

Збори

$26 744

Сайт

Режисер

Джеймс Уейл

Актори

Клод Рейнс, Глорія Стюарт, Вільям Гарріган, Генрі Треверс, Уна О'Коннор, Форрестер Харві, Холмс Герберт, Е. Е. Клайв, Дадлі Діггес, Гаррі Стаббс
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Філіп Вайлі, Престон Стерджес

Продюсер

Карл Леммле мл.

Оператор

Артур Едесон

Композитор

Хайнц Ремхельд

Художник

Кастинг

Монтаж

Тед Дж. Кент
Вся команда (31)

• Фільм знято за однойменним романом Герберта Веллса.
• Роль Людини-невидимки могла бути запропонована Борису Карлофф.
• У 2008 році фільм був внесений до Національного реєстру фільмів Сполучених Штатів Америки.
• Щоб досягти ефекту невидимості Клода Рейнса, коли його герой знімає бинти, режисер Джеймс Уейл звелів йому одягнутися в костюм з чорного оксамиту, і знімали його на такому ж фоні.
• У кінокомпанії «Universal Pictures» спочатку планували знімати Бориса Карлоффа в ролі Людини-невидимки. Ходять чутки, ніби актор сам відмовився від цієї ролі через те, що його не буде видно. Насправді ж все було через його суперечку з режисером Джеймсом Уейлом, в результаті якої той вирішив, що на цю роль потрібен хтось інший. У сусідньому приміщенні на роль пробувався Клод Рейнс, Уейл його послухав і вирішив, що він підходить. Продюсер Карл Лемлі молодший сумнівався, адже Рейнс був практично невідомий глядачам і в звукових фільмах ніколи ще не грав. Та й взагалі, в його фільмографії на той момент був лише один німий фільм («Побудуй свій дім» 1920 року Фреда Гудвінса). Лемлі молодший запропонував Уейлу взяти на роль Коліна Клайва. Той звернувся до Клайва, але благав його відмовитися від ролі. Актор пішов йому назустріч і на період зйомок «Людини-невидимки» поїхав у відпустку.
• Коли Р.С. Шерріфф приїхав до Голлівуду працювати над сценарієм, він попросив співробітників «Universal Pictures» надати йому копію роману Уеллса, але в них такої не було. У них були лише 14 різних варіантів сценарію, включно зі сценарієм, де дія розгорталася в царській Росії, та іншим, де все відбувалося на Марсі. Шерріфф знайшов роман у букіністичному магазині, прочитав його та вирішив, що роман можна було б екранізувати як є, без додаткової обробки. В результаті він написав сценарій, який – на відміну від фільмів «Дракула» (Тод Браунінг і Карл Фройнд, 1931) та «Франкенштейн» (Джеймс Уейл, 1931) – був досить близький до літературного першоджерела, що було добре, оскільки Уеллс при продажу прав на екранізацію спеціально зазначив своє право ознайомитися з сюжетом майбутньої екранізації та схвалити його.
• Глорії Стюарт не подобалося працювати з Клодом Рейнсом. Вона заявляла, що він займає все місце перед камерою у спільних сценах, змушуючи її відступати вбік. Уейлу навіть довелося провести з Рейнсом бесіду на цю тему.
• Коли Р.С. Шерріфф приїхав до Голлівуду працювати над сценарієм, він попросив співробітників «Universal Pictures» надати йому копію роману Уеллса, але в них такої не було. У них було лише 14 різних варіантів сценарію, включно зі сценарієм, де дія розгорталася в царській Росії, та іншим, де все відбувалося на Марсі. Шерріфф знайшов роман у букіністичному магазині, прочитав його і вирішив, що роман можна було б екранізувати як є, без додаткової обробки. В результаті він написав сценарій, який – на відміну від фільмів «Дракула» (Тод Браунінг і Карл Фройнд, 1931) і «Франкенштейн» (Джеймс Уейл, 1931) – був досить близький до літературного першоджерела, що було добре, оскільки Уеллс при продажу прав на екранізацію спеціально зазначив своє право ознайомитися з сюжетом майбутньої екранізації та схвалити його.