Йди та дивись - відео, тизери та кадри зі зйомок

Усі відео, тизери та кадри зі зйомок фільму "Йди та дивись"

Иди и смотри (1985)

Хронометраж: 2:22 (142 хв)

8.2/10
1799

8.3/10
120000

Всё про фільм

Відео 7

Фото 120

Актори та персонажі

Katie Mitchell introduces Come and See

English

13:30

COME AND SEE Trailer

English

1:53

Larry Karaszewski on COME AND SEE

English

3:00

COME AND SEE NEW RESTORATION TRAILER

English

1:54

REQUIEM POUR UN MASSACRE - Bande Annonce VF

Français

1:47

VEN Y MIRA (Idi i smotri, 1985). Tráiler oficial.

Español

1:55

ТРЕЙЛЕР | ИДИ И СМОТРИ | Анонс показа в Минске

Pусский

1:27

Що залишилося за кадром

Фільм знято на основі творів Олеся Адамовича, зокрема "Хатинська повість", "Партизани" та "Карателі".
Найкращий фільм за версією журналу "Радянський екран" у 1987 році.
Зйомки сцен фільму відбувалися в хронологічному порядку.
Це улюблений радянський фільм Денні Бойла.
Сценарій фільму називався "Вбийте Гітлера": назва була задумана у глобальному сенсі, як заклик вбити демонічне начало, перш за все, в собі. Режисер розумів, що це буде дуже жорстокий фільм, і вважав, що навряд чи хтось зможе його подивитися. Сказавши про це Адамовичу, Клімов у відповідь почув: "Нехай не дивляться. Ми повинні залишити це після себе. Як свідчення війни, як молитву за мир".
У 1987 році кіносценарій було надруковано окремою книгою у серії "Бібліотека кінодраматургії".
Виконавець головної ролі, Олексій Кравченко, зізнався, що спочатку не збирався брати участь у кастингах, а поїхав туди за проханням друга, який дуже хотів зніматися в кіно і попросив його підтримати. Під час кастингів від Олексія попросили зобразити етюд «смерть матері». Як пізніше зізнавався актор, він мимоволі заплакав так переконливо, що навіть деякі члени комісії розплакалися. Клімів же не був остаточно впевнений і додатково «тестував» кандидата на роль. Наприклад, одним із таких тестів став перегляд кінохроніки воєнних років, включно з кадрами з концентраційних таборів. Після кількох годин перегляду Кравченку запропонували чай з тортом, від якого підліток твердо відмовився. Ця відмова виправдала очікування режисера, який перевіряв актора на здатність щиро переживати чужий біль і страждання.
Для ролі Олексію Кравченку довелося значно схуднути. Молодий актор дотримувався суворої дієти, але сам вирішив, що цього недостатньо, і почав бігати на великі відстані, щоб краще створити образ виснаженої дитини.
На роль Глаші була затверджена студентка художнього училища Ольга Міронова. Для неї фільм "Іди і дивись" став першою та останньою роллю у кіно. Після закінчення училища, Міронова стала вчителькою в школі.
Зйомки фільму тривалістю 9 місяців проходили в заповіднику "Березини" та в околицях села Кам'янка.
Окрім бойових патронів, у фільмі використовувалися й справжні снаряди. Це було пов'язано з прагненням Клімова до автентичності. Спочатку планувалося використання піротехніки та вибухових пакетів, але після кількох дублів режисер і оператор дійшли висновку, що такі вибухи виглядають неприродно. Після цього використовувалися справжні снаряди, що значно збільшило ризик для життя акторів.
Для забезпечення безпеки акторів та знімальної групи під час зйомки сцени обстрілу трасуючими кулями, вони знаходилися за бетонною плитою висотою 1,5 і шириною 5 метрів.
За словами Климова, за кордоном фільм здавався настільки шокуючим, що під час сеансів біля кінотеатрів чергували машини швидкої допомоги, щоб забирати надмірно вражених глядачів. Під час одного з обговорень фільму, літній німець підійшов і сказав: "Я солдат Вермахту. Більше того – офіцер Вермахту. Я пройшов всю Польщу, Білорусь, дістався України. Я засвідчую: все, що розказано у цьому фільмі, – правда. І найстрашніше та найсором'ніше для мене – це те, що цей фільм побачать мої діти та онуки".
У 1985 році фільм був представлений від Радянського Союзу як кандидат на премію "Оскар" у категорії "Найкращий фільм іноземною мовою", але зрештою не потрапив до списку номінантів.
Кінокритик Роджер Еберт ("Chicago Sun-Times") у рецензії 2010 року назвав останню роботу Клімова "одним із найбільш гнітючих фільмів про війну", де, на його думку, "живі, мабуть, заздрять мертвим". Відзначивши, що в радянському кінематографі тематика Гітлера була достатньо безпечною та зручною як політична алегорія, Еберт визнав, що картина - це набагато більше, ніж проста алегорія, і особисто він не бачив фільму, який більш жорстоко зображує людське зло.
З метою збереження автентичності, довелося відмовитися від білоруської мови. Як висловився Олексій Кравченко, при створенні озвучення було прийнято рішення "створити такий гібрид російської та білоруської мов, тому що, якби я говорив чистою білоруською, ніхто б нічого не зрозумів".
Спочатку керівництво Держкіно не схвалювало сценарій фільму: сцену, де головні герої пробираються крізь багно, було сприйнято як «пропаганду естетики бруду»; розчавлений старостою мурашник — як «принизливе уподібнення нашого народу мурахам», а розстріл корови на нічному полі — як «натуралізм» та «смакування». Заперечення викликала і сцена спалення села, оскільки в ній «бракувало розмаху партизанського руху», і відмова Фльори від пострілу в Гітлера-немовля, яку цензори охарактеризували як «всепрощення, абстрактний гуманізм та некласовий підхід». Вимог Держкіно Клімов відмовився виконати, оскільки вважав їх «вбивчими для фільму», після чого картину закрили. Режисер продовжував боротися за картину, але лише у 1984 році зміг приступити до зйомок. Єдиною зміною, внесеною за цей час, стала назва фільму — «Іди і дивись» замість спочатку задуманої «Вбийте Гітлера».
Роль старости села, якого спалили живцем, виконав місцевий житель Казимир Рабецький, який під час війни перебував на тому ж острові, де знімалися кадри. Його останні слова були записані без перерв і не потребували дублювання, а Клімов пізніше відгукувався про цей випадок як про "акторський подвиг".
Кравченку надзвичайно вразила сцена з коровою: під час зйомок використовувалися боєприпаси, і коли перші кулі влучили в тварину, вона підскочила, ледь не придавивши актора.
Під час зйомок сцени спалення села масових акторів – місцевих жителів – зібрали в сараї, але не вдавалося досягти потрібної емоційної напруги. Хтось із команди зйомок поширив чутку, що "кіношники можуть і справді підпалити", а один з акторів, який грав німця, стріляв чергою з автомата в повітря. В результаті, за словами Климова, "зі сараю лунав такий людський крик, який жоден актор не зміг би імітувати". З молодшими акторами масової сцени виникла проблема іншого роду: багато хлопців і дівчат, запрошених грати партизанів, спочатку часто веселилися і ставилися до роботи несерйозно. За порадою Олеся Адамовича, Климов увімкнув через підсилювач пісні воєнного часу, які ефективно налаштували акторів на робочий лад.
Ефект "глухоти" та дзвін у вухах, який відчувала Флора після вибуху снаряда неподалік, був використаний Стівеном Спілбергом у військовому фільмі "Врятувати рядового Райана".
Фільм знято за мотивами творів Алеся Адамовича «Хатинська повість», «Партизани» та «Карателі».
Сценарій фільму називався «Вбийте Гітлера»: назва була задумана в глобальному сенсі, як заклик вбити диявольську сутність, насамперед у собі. Режисер розумів, що це буде дуже жорстокий фільм, і вважав, що навряд чи хтось зможе його дивитися. Повідомивши про це Адамовичу, Климов у відповідь почув: «Нехай не дивляться. Ми повинні це залишити після себе. Як свідчення війни, як благання про мир».
Виконавець головної ролі Олексій Кравченко, за власним зізнанням, не збирався брати участь у пробах і відправився туди на прохання друга, який дуже хотів зніматися в кіно і попросив підтримати його. На пробах Кравченка попросили зобразити етюд «смерть матері». Як пізніше зізнавався актор, він мимоволі заплакав так переконливо, що розплакалися навіть деякі члени комісії. Климов же не був остаточно переконаний і додатково «тестував» кандидата на роль. Наприклад, одним з таких тестів став перегляд кінохроніки воєнних років, зокрема з кадрами з концтаборів. Після кількох годин перегляду Кравченку було запропоновано чай з тортом, від якого підліток твердо відмовився. Ця відмова виправдала очікування режисера, який перевіряв актора на здатність щиро пропустити чужий біль і страждання через себе.
На роль Глаші була затверджена студентка художнього училища Ольга Миронова. Для неї «Іди і дивись» став першою і останньою участю в кіно. Закінчивши училище, Миронова стала шкільною вчителькою.
За словами Климова, за кордоном фільм видався настільки шокуючим, що під час сеансів біля кінотеатрів чергували карети «швидкої допомоги», відвозячи надто вражених глядачів. На одному з обговорень фільму встав літній німець і сказав: «Я солдат вермахту. Більше того — офіцер вермахту. Я пройшов усю Польщу, Білорусію, дійшов до України. Я свідчу: все розказане в цьому фільмі — правда. І найстрашніше і найганебніше для мене — що цей фільм побачать мої діти та онуки».
Кінокритик Роджер Еберт («Chicago Sun-Times») у рецензії 2010 року назвав останню роботу Климова «одним з найбільш виснажливих фільмів про війну», де, за його припущенням, «живі, мабуть, заздрять мертвим». Відзначивши, що в радянському кінематографі тематика Гітлера була досить безпечною і зручною як політична алегорія, Еберт зізнався, що картина — значно більше, ніж проста алегорія, а він особисто ледь бачив фільм, який безжалісніше зображує людське зло.
Спочатку керівництво Держкіно не затверджувало сценарій фільму: сцена, де головні герої пробираються через топке болото, була сприйнята як «пропаганда естетики бруду»; розчавлений старостою мурашник — «принизлива уподібнення нашого народу мурахам», а розстріл корови на нічному полі — «натуралізм» і «смакування». Заперечення викликала і сцена спалення села, оскільки в ній «бракувало розмаху партизанського руху», і відмова Фльори від пострілу в Гітлера-немовляти, охарактеризована цензорами як «всепрощення, абстрактний гуманізм і некласовий підхід». Вимоги Держкіно Климов відмовився виконати, оскільки вважав їх «вбивчими для фільму вщент», після чого картину закрили. Режисер продовжував боротися за картину, але тільки в 1984 році зміг приступити до зйомок. Єдиною зміною, внесеною за цей час, стала назва фільму — «Іди і дивись» замість спочатку задуманого «Вбийте Гітлера».
Спаленого заживо старосту села зіграв місцевий сільський житель Казимир Рабецький, який під час війни перебував на тому ж острові, де проходили зйомки. Його передсмертний монолог був знятий без запинок і необхідності переозвучувати, а Климов пізніше відгукувався про цей випадок як про «акторський подвиг».
Під час зйомок сцени спалення села масовку — місцевих жителів — зігнали в комору, але потрібного накалу емоцій ніяк не вдавалося досягти. Хтось зі знімальної групи пустив чутку, що «кіношники можуть і всерйоз спалити», а один з акторів, які грали німців, дав у повітря чергу з автомата. В результаті, за словами Климова, «з комори почувся такий людський виття, симулювати який було б не під силу жодному актору». З молодшими акторами масовки виникла проблема дещо іншого роду: багато хлопців і дівчат, запрошених грати партизан, спочатку часто веселилися і до роботи ставилися несерйозно. За порадою Алеся Адамовича Климов увімкнув через підсилювач пісні воєнного часу, які ефективно налаштували акторів на робочий лад.
Ефект «глухоти» і дзвінка у вухах, який відчуває Фльора після розриву снаряда неподалік, використовувався Стівеном Спілбергом у військовій драмі «Врятувати рядового Райана».

Вам сподобався фільм?