Психопат викрадає і вбиває молодих жінок по всьому Середньому Заходу Америки. ФБР, упевнене в тому, що всі злочини здійснені однією й тією ж людиною, доручає агенту Кларисі Стерлінг зустрітися з ув'язненим-маніяком, який міг би пояснити слідству психологічні мотиви серійної вбивці і таким чином вивести на його слід.

Що залишилося за кадром

Фільм знято за мотивами роману Томаса Харріса "Мовчання ягнят" (The Silence of the Lambs, 1988).
Роль Ганнібала Лектера була запропонована Джину Хэкмену, якому також пропонувалося взяти на себе режисуру. Водночас, на роль Клариси розглядали Мішель Пфайффер та Мег Райан.
Окрім Ентоні Гілл (Хекмена), на роль доктора Лектера розглядалися також Роберт Дювалл, Джеррі Айронс та Браян Кокс.
Більшість зйомних матеріалів було підготовлено у Піттсбурзі. Місто ідеально підходило для зйомок завдяки великій кількості архітектурних споруд та інших мальовничих місць. Таким чином, членам знімальної групи вдалося створити враження, що зйомки проходили в різних куточках країни.
Ця картина стала третьою в історії проведення церемонії "Оскар", якій вдалося отримати всі 5 головних нагород: "Найкращий фільм", "Найкращий режисер", "Найкращий актор", "Найкраща актриса" та "Найкращий сценарій". Раніше таких самих почестей були удостоєні фільми "Це сталося одного разу вночі" (1934) та "Пролітаючи над гніздом зозулі" (1975).
Ентоні Гопкінс, описуючи голос, який він використав для свого персонажа Ганнібала Лектера, назвав його "симексом Трюмена Капоте та Кетрін Гепберн".
Якщо уважно придивитися до плаката, можна побачити зображення черепа на тілі метелика. А якщо придивитися ще ретельніше, можна розгледіти, що череп складається як мінімум з трьох оголених дівчат (існують варіанти плакатів, де можна нарахувати аж до семи дівчат).
Під час однієї зі сцен у каморі-одиноці Ентоні Хопкінс намагався дивитися прямо в камеру, пояснюючи це тим, що такий ракурс створює у глядача враження, ніби його персонаж "знає абсолютно все".
За задумом, прем'єра фільму планувалася на осінь 1990 року. Однак компанія Orion Pictures вирішила відкласти вихід фільму до січня 1991 року, щоб уникнути конкуренції з іншим своїм хітом "Танцюючий з вовками", який також мав значний успіх і був номінований на премії "Оскар".
Під час підготовки до виконання своєї ролі Ентоні Хопкінс ретельно вивчив досьє на найвідоміших серійних убивць сучасності. Він також відвідав в'язниці, де утримувалися ці особи, і навіть був присутнім на кількох резонансних судових процесах.
Під час вивчення відеоматеріалів Ентоні помітив, що серійний вбивця Чарльз Менсон ніколи не моргав під час розмови, і негайно відтворив це спостереження на екрані.
Ентоні Хопкінсу було відведено 24 хвилини 52 секунди екранного часу, проте це не завадило йому отримати премію "Оскар" у номінації "Найкраща чоловіча роль".
Автор сценарію Тед Таллі, створюючи сценарій до фільму, бачив у ролі агента Старлінг лише Джоді Фостер. Однак, коли режисерське крісло зайняв Джонатан Демме, він вирішив змінити вибір своїх попередників і запросив до фільму Мішель Пфайффер.
Мішель Пфайффер відмовилася від головної ролі, пояснивши це тим, що фільм вийде надзвичайно кривавим і жорстоким. Після цього Джонатан Демме все-таки вирішив запросити Джоді Фостер до проекту, і, як з'ясувалося, він не помилився.
Основний мотив сюжетної лінії мав паралелі з реальними подіями, зокрема з відносинами між професором кримінології Робертом Кеппелем та серійним вбивцею Тедом Банді.
Тед Банді, незважаючи на всі свої злочини, сприяв у розкритті цілої серії вбивств. Тед був страчений 24 січня 1989 року, проте маніяка вдалося знайти лише у 2001 році – через 12 років після страти Банді. Ним виявився Гері Ріджвей, який зізнався у вчиненні 48 злочинів.
Під час підготовки до зйомок Джоді Фостер та Скотту Гленну були надані аудіозаписи, які були зроблені маніяками під час скоєних ними вбивств. Джоді категорично відмовилася прослуховувати ці жахливі записи, а Скотт, на свою біду, вирішив послухати їх, і внаслідок цього протягом тривалого часу його переслідували кошмари.
Брук Сміт, яка грала роль викраденої дівчини Кетерін, і Тед Левайн, який зіграв роль Баффало Білла, були дуже близькі під час зйомок фільму.
У грудні 2011 року фільм був внесений до Національного реєстру фільмів Сполучених Штатів Америки як фільм "великої культурної, історичної або естетичної цінності".
Маньяк на ім'я Баффало Білл став своєрідним узагальненим образом трьох реально існувалих серійних вбивць. Отже, познайомтеся з цими жахливими людьми, за плечима кожного з яких не менше півсотні жертв: Ед Гейн, який любив знімати шкіру зі своїх жертв, красивий Тед Банді, який використовував фальшиву гіпсову пов'язку на руці для залучення довірливих жінок, і Гері Хейднік, який любив тримати своїх жертв у глибокій ямі, де вони, як правило, і помирали від голоду.
Під час першої зустрічі Кларисси та доктора Лектера, останній натякнув, де можна знайти Баффало Білла. Він описав свій малюнок, зроблений на стіні камери-одиночки: "Вона називається Дуомо – я бачив цю картину в італійському Бельведере". Згодом Старлінг дізнається, що Баффало Білл проживає у місті Бельведер, штат Огайо.
Людина в синій кепці в заключній сцені фільму на тропічному острові – це режисер Джонатан Демме, який зіграв епізодичну роль-камео у своєму власному фільмі.
У фільмі ім'я головного героя, Джейм Гамп, звучить як Джейм або як жіноче ім'я Джеймі. У книзі у дитинстві інші діти насміхалися над ним через його ім'я, що стало однією з причин його трансгендерності.
Ентоні Хопкінс, описуючи голос, який він дав Ганнібалу Лектеру, назвав його симбіозом голосів Трумена Капоте та Кетрін Гепберн.
Ентоні Гопкінсу було відведено 24 хвилини 52 секунди екранного часу, що не завадило йому здобути премію «Оскар» у номінації «Найкраща чоловіча роль».

Вам сподобався фільм?