Екранізація роману Себастьяна Жапрізо. Перша світова війна, битва на Соммі. П'ятеро французів потрапляють під трибунал — їх звинувачують у навмисному нанесенні собі каліцтв, аби уникнути участі в ранковій атаці. Їх засуджують до смерті, але не страчують, залишаючи на нейтральній смузі фронту. З того моменту про них нічого не відомо. Вся ця історія взагалі не відома коханій п'ятого солдата - дев’ятнадцятирічній Матильді, яка не повірила сухому офіційному повідомленню "поліг на полі битви". Чарівна Матільда зі сліпою вірою чіпляється за тонку нитку надії та починає власне розслідування, щоби докопатися до істини...

Що залишилося за кадром

Фільм знято за мотивами роману Себастьєна Жапризо "Довгі заручини" (Un long dimanche de fiancailles, 1991). Жан-П'єр Жоне чекав можливості екранізації свого улюбленого роману більше десяти років.
"Тринадцять проблем" – другий спільний проєкт Жан-П'єра Жоне та Одрі Тату після відомого фільму "Мелані".
Режисер Жан-П'єр Жоне зустрівся з Джоді Фостер у кав'ярні неподалік від його будинку, де він знімав комедію "Амелі" (2001). Поруч стояли туристи, яких ні Фостер, ні Жон не впізнали, і вони попросили їх відійти вбік, щоб ті не заважали їм фотографувати кав'ярню.
Жон познайомився з Фостером під час роботи над дублюванням трилера Девіда Фінчера "Кімната страху" (2002).
Спочатку режисер планував доручити роль, яку зрештою зіграла Тіккі Ольгадо (1944-2004), Домініку Пінону, а роль, яку зіграв Пінон, – Ольгадо. Однак з'ясувалося, що у Ольгадо діагностували рак, і студія категорично відмовилася страхувати його, тому Жан-П’єр Жоне просто поміняв акторів ролями, про що він ніколи не пошкодував. Стан Ольгадо швидко погіршувався, він почав забувати свої репліки, Жоне змонтував для нього чернетку фільму, але Ольгадо помер, так і не побачивши її.
Сцена страти Тини Ломбарді відтворює документальні кадри останнього публічного страти, який відбувся у Франції у 1939 році.
Речій, яку Манек створює в кінці фільму – це ілюстрація для рукописної книги, мініатюра у середньовічному стилі. Цього не було в романі, за яким знято фільм "Довга заручина": сам Жене придумав це, натхненний сценою з фільму Віма Вендерса "Американський друг".
Під час фільму Мане кілька разів зображує (на дзвоні, на скелі, а потім на дереві в нейтральній смузі) літери "МММ". Ці літери означають "Manech aime Mathilde" – "Манек любить Матильду". У французькій мові слово "aime" вимовляється так само, як літера "M". У російському перекладі Манек говорить "Манек - чоловік Матильди", "Матильда - мрія Манека", щоб звуки відповідали російському написанню літер.
Фільм знятий за мотивами роману Себастьєна Жапризо «Довга заручина» (Un long dimanche de fiançailles, 1991). Жан-П’єр Жене чекав можливості екранізації свого улюбленого роману більше десяти років.
«Довга заручина» — друга спільна робота Жан-П’єра Жене та Одрі Тоту після знаменитої «Амелі».
Річ, яку Манек майструє в кінці фільму — це ілюстрація для рукописної книги, мініатюра на середньовічний лад. Цього в романі, за яким поставлена «Довга заручина», не було: сам Жене придумав, натхненний сценою з «Американського друга» Віма Вендерса.

Вам сподобався фільм?