Ґолем: Як він прийшов у світ - команда, знімальна група
Вся команда, знімальна група фільму "Ґолем: Як він прийшов у світ"
Der Golem, wie er in die Welt kam (1920)
Хронометраж:
1:25 (85 хв)
7/10
232
232
7.2/10
9500
9500
Знімальна група
Режисер
Carl Boese
Режисер
Продюсер
Paul Davidson
Продюсер
Арт-директор
Дизайн костюмів
Rochus Gliese
Дизайн костюмів
Композитор оригінальної музики
Hans Landsberger
Композитор оригінальної музики
Оператор-постановник
Guido Seeber
Оператор-постановник
Музика
Douglas M. Protsik
Музика
Сценарій
Henrik Galeen
Сценарій
Novel
Gustav Meyrink
Novel
Set Designer
Other
Berthold Bartosch
Other
Assistant Camera
Robert Baberske
Assistant Camera
Що залишилося за кадром
- Голем («неоформлене тіло») — у єврейських фольклорних переказах глиняний велетень, що оживає магічними засобами. Згідно з легендами про Голема, з червоної глини ліплять людську фігуру зростом із десятирічну дитину, а потім оживляють або іменем Бога, або словом «життя», написаним на його лобі.
- За первинним задумом творців кладовищенські сцени фільму планувалося знімати на справжньому єврейському кладовищі, проте єврейська громада заборонила зйомки. Тоді Пауль Вегенер разом із художником Гансом Пельцигом і оператором Карлом Фройндом задекорував справжній ліс під кладовище, що додало сценам поєднання ефекту реальності та штучності.
- Під час зйомок сцени оживлення Голема за словами співрежисера фільму Карла Бьозе «не годилися ні технічні, ні фізичні, ні хімічні прийоми та способи». Рахунок робився на уяву глядача та на ілюзію. Сцена оживлення була реалізована простою заміною об’єкта на живу людину. Для цього Альберту Штайнрюку, який грав рабина, потрібно було зобразити незграбність під час читання пергаменту до такої міри, щоб здавалося, що він от-от його впустить. У цей момент, коли погляд глядача був спрямований на обличчя актора, об’єкт підмінювався живою людиною — Паулем Вегенером.
- Під час зйомок сцени оживлення Голема, за словами співрежисера фільму Карла Бьозе, «не годилися ані технічні, ані фізичні, ані хімічні прийоми та способи». Розрахунок робився на уяву глядача та на ілюзію. Сцена оживлення була реалізована простою заміною об'єкта на живу акторку. Для цього Альберту Штайнрюку, який грав рабина, потрібно було зобразити незграбність при читанні пергаменту до такої міри, щоб здавалося, що він от-от його впустить. У цей момент, коли погляд глядача був спрямований на обличчя актора, об'єкт підмінювався живою акторкою — Паулем Вегенером.
Вам сподобався фільм?
Auditions in India
Casting calls in USA
Castingi w Polsce
Кастинги в Україні
