Ґолем: Як він прийшов у світ

Der Golem, wie er in die Welt kam (1920)

Хронометраж: 1:25 (85 хв)

7/10
232

7.2/10
9500

Всё про фільм

Відео 1

Фото 8

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1920-10-28

Країна

Німеччина

Продакшн

Projektions-AG Union

Жанр

Фентезі, Жахи

Бюджет

$0

Збори

$0

Сайт

Режисер

Пауль Веґенер, Карл Бозе

Актори

Пауль Веґенер, Альберт Штайнрюк, Ліда Сальмонова, Ернст Дойч, Ганс Штюрм, Макс Кронерт, Отто Гебюр, Доре Паетцольд, Лотар Мютель, Грета Шредер
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Пол Девідсон

Оператор

Карл Фройнд

Композитор

Ганс Ландсбергер

Художник

Кастинг

Монтаж

Вся команда (14)

• Голем («неоформлене тіло») — у єврейських фольклорних переказах глиняний велетень, що оживає магічними засобами. Згідно з легендами про Голема, з червоної глини ліплять людську фігуру зростом із десятирічну дитину, а потім оживляють або іменем Бога, або словом «життя», написаним на його лобі.
• За первинним задумом творців кладовищенські сцени фільму планувалося знімати на справжньому єврейському кладовищі, проте єврейська громада заборонила зйомки. Тоді Пауль Вегенер разом із художником Гансом Пельцигом і оператором Карлом Фройндом задекорував справжній ліс під кладовище, що додало сценам поєднання ефекту реальності та штучності.
• Під час зйомок сцени оживлення Голема за словами співрежисера фільму Карла Бьозе «не годилися ні технічні, ні фізичні, ні хімічні прийоми та способи». Рахунок робився на уяву глядача та на ілюзію. Сцена оживлення була реалізована простою заміною об’єкта на живу людину. Для цього Альберту Штайнрюку, який грав рабина, потрібно було зобразити незграбність під час читання пергаменту до такої міри, щоб здавалося, що він от-от його впустить. У цей момент, коли погляд глядача був спрямований на обличчя актора, об’єкт підмінювався живою людиною — Паулем Вегенером.
• Під час зйомок сцени оживлення Голема, за словами співрежисера фільму Карла Бьозе, «не годилися ані технічні, ані фізичні, ані хімічні прийоми та способи». Розрахунок робився на уяву глядача та на ілюзію. Сцена оживлення була реалізована простою заміною об'єкта на живу акторку. Для цього Альберту Штайнрюку, який грав рабина, потрібно було зобразити незграбність при читанні пергаменту до такої міри, щоб здавалося, що він от-от його впустить. У цей момент, коли погляд глядача був спрямований на обличчя актора, об'єкт підмінювався живою акторкою — Паулем Вегенером.