Білосніжка та семеро гномів

Snow White and the Seven Dwarfs (1938)

Хронометраж: 1:23 (83 хв)

7.122/10
7943

4.9/10
488

Всё про фільм

Відео 19

Фото 144

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1938-01-14

Країна

Сполучені Штати

Продакшн

Walt Disney Productions

Жанр

Фентезі, Мультфільм, Сімейний

Бюджет

$1 488 423

Збори

$184 925 486

Сайт

http://movies.disney.com/snow-white-and-the-seven-dwarfs

Режисер

Девід Хенд, Вільям Коттрелл, Вілфред Джексон, Бен Шарпстін, Ларрі Морей

Актори

Адріана Казелотті, Lucille La Verne, Harry Stockwell, Рой Етвелл, Пінто Кольвіг, Отіс Харлан, Scotty Mattraw, Біллі Гілберт, Едді Коллінз, Мороній Олсен
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Уолт Дісней

Оператор

Макс Морган

Композитор

Пол Дж. Сміт

Художник

Кастинг

Монтаж

Білл Мелендес
Вся команда (107)

• У 15:37 (на сцені біля входу в будинок), протягом одного кадру, порушено порядок шарів персонажів.
• Перший у історії фільм, який був повністю відновлений за допомогою цифрових технологій. Для завершення реставрації у 1994 році було зібрано п'ятьох художників, які вижили і працювали над оригінальною версією.
• Наприкінці виробництва фільму, Валт Дисней помітив недолік у зображенні Принца в момент, коли він нахиляється до Білосніжки для поцілунку. Журнал Liberty повідомив, що Валт ретельно перевірив новий варіант зображення Принца і змусив усі кінотеатри, які показували фільм, замінити копію.
• Для фільму було написаних загалом двадцять п'ять оригінальних пісень. У самому анімаційному фільмі використали лише вісім із них.
• Коли фільм вийшов на великий екран, для нього було встановлено вікове обмеження 16+, оскільки цензори були впевнені, що він обов'язково налякає маленьких дітей.
• Перший повнометражний анімаційний фільм, створений компанією Walt Disney.
• Фільм знято на основі однойменної казки братів Грімм.
• Живою моделлю Білосніжки стала 14-річна Мардж Чемпіон, яка була обрана з понад двісті претенденток. Вона була дочкою відомого хореографа Ернеста Белчера, який працював з самим Чарльзом Чапліном. Дівчині показували раскадровки сцен, які знімалися, вона грала ці сцени, використовуючи свою уяву, а художники переносили побачене на малюнки.
• Під час звукозапису аніматори повідомили Люсіль Ла Верн (вона озвучувала злу королеву та відьму), що для озвучування відьми потрібен більш скрипучий варіант голосу королеви. Та на хвилинку відлучилася, а потім повернулася і видала саме такий голос, який аніматорам і був потрібен. Коли потім її спитали, як це їй вдалося, акторка відповіла, що просто вийняла вставну щелепу.
• Уолт Дісней мріяв про те, щоб голос Білосніжки був справді неповторним, а тому змусив Адріану Каселотті, яка озвучувала цю героїню, підписати з ним дуже жорсткий контракт. За винятком мюзиклу Віктора Флемінга та Кінга Відора «Чарівник країни Оз» (1939), в кар'єрі Каселотті більше не було ролей зі співом, хоча в неї була класична вокальна освіта.
• Деякі аніматори заперечували проти використання слова «dopey» (або Простачок) як імені одного з гномів, стверджуючи, що воно буде недоречним і занадто сучасним для екранізації безсмертної казки. Дісней у відповідь заявляв, що навіть Вільям Шекспір використовував це слово у своїх п’єсах. Аніматорів цей аргумент переконав, хоча в творах Шекспіра слова «dopey» так ніхто ніколи й не знайшов.
• Аніматор Шеймус Калхейн згодом розповідав, що створення епізоду, в якому гноми під бадьору пісню повертаються додому, стало одним з найскладніших завдань у всій його кар’єрі. Шестеро гномів крокують в одному ритмі, і кожному треба було створити індивідуальну мову тіла, яка відповідала б його натурі. А замикав шестя Простачок, який рухався не в такт з рештою, але й його ходу та рухи треба було якось узгодити з іншими. За словами самого аніматора, на ретельне промальовування всіх персонажів пішло півроку, а вся сцена зайняла менше хвилини екранного часу.
• На відеокасетах фільм 1937 року вийшов лише в 1994 році, а до того студія Disney активно цьому опиралася. За словами колишнього керівника студії Майкла Ейснера, рішення випустити мультфільм на відеокасетах було прийнято тому, що в Італії він мав ось-ось перейти в розряд суспільного надбання і таким чином стати відкритим для піратського поширення. Згодом студія Walt Disney Productions подовжила свої права на мультфільм.
• Уолт Дісней ввів правило «по $5 за жарт», щоб заохотити аніматорів. Саме завдяки йому було придумано епізод з носами гномів, коли вони виглядають один за одним з-під ліжка, щоб подивитися на Білосніжку.
• Спочатку передбачалося, що Принц відіграватиме більш значущу роль у сюжетній лінії, і що він матиме більше екранного часу, але його сюжетну лінію було значно скорочено через труднощі з переконливим опрацюванням цього персонажа.
• У роботі над фільмом було залучено 32 аніматори та 102 асистенти аніматорів; 20 художників з лейауту (це фахівець, який у всіх подробицях промальовує фон у сценах і розташування в них персонажів); 25 художників, які займалися акварельними фонами; 65 аніматорів спецефектів; 158 контурщиків та малювальників; у 2 000 000 ілюстраціях було використано 1 500 відтінків різних кольорів.
• При роботі над образом королеви ротоскопіювання не застосовувалося (це коли художник за кадрами перемальовує рухи персонажа з кіноплівки, на яку зняті реальні актори та справжні декорації). Її аніматори воліли малювати.
• Те, як Простачок намагається встигати за рештою гномів, коли Білосніжка відправляє всіх мити руки та обличчя, придумав аніматор Френк Томас. Цей нюанс дуже сподобався Волту Діснею, і він наказав вставити цей елемент і в інші сцени з Простачком (що дуже не сподобалося решті аніматорів, оскільки означало для них додаткову роботу).
• На озвучування Білосніжки пробувалося 150 дівчат, включаючи Діну Дурбін, чия кар’єра в кіно тільки-но починалася. Конкретно її Дісней відхилив, вважаючи, що її голос звучить надто по-дорослому.
• Образ дерев, гілки яких чіпляються за сукню Білосніжки, змалювали з дубів, які Волт Дісней побачив на острові Ванкувер у канадській провінції Британська Колумбія. Їх зловісний вигляд дуже сподобався Діснею.
• Ідея мультфільму прийшла Волту Діснею в голову, коли у віці 15 років він працював рознощиком газет у Канзас-Сіті. Одного разу він подивився німий фільм «Білосніжка» (Дж. Сірл Доулі, 1916) з Маргарит Кларк у головній ролі. Показ відбувався у лютому 1917 року в міському конференц-залі, а проєціювався фільм чотирма проєкторами на різні грані кубічного екрану. На Діснея фільм справив незабутнє враження, оскільки з його місця одночасно було видно дві грані екрану, і показ був не зовсім синхронізований. Діснею захотілося, щоб це відчуття дива пізнали й інші діти і, загалом, глядачі.
• Обличчя у чарівному дзеркалі аніматору Вольфгангу Райтерману вдалося намалювати саме таким, яким воно було потрібно, тільки з дев’ятої спроби. Він склав аркуш паперу навпіл, намалював на ньому половину обличчя, потім аркуш перевернув і на звороті позначив контури другої половини обличчя. Всі його зусилля пропали даремно через полум’я, дим і викривлення дзеркала.
• Королева стала першим основним персонажем у мультфільмах Діснея, який загинув, і авторам сценарію довелося поламати голову над тим, як зобразити її смерть. Сцену смерті в оригінальній історії вони одразу відкинули, оскільки Білосніжка піддала мачуху тортурам, що неодмінно заплямувало б образ головної героїні.
• Волт Дісней мріяв про те, щоб голос Білосніжки був справді неповторним, а тому змусив Адріану Каселотті, яка озвучувала цю героїню, підписати з ним дуже жорсткий контракт. За винятком мюзиклу Віктора Флемінга та Кінга Відора «Чарівник країни Оз» (1939), в кар'єрі Каселотті більше не було ролей зі співом, хоча у неї була класична вокальна освіта.
• Ідея мультфільму прийшла Волту Діснею в голову, коли у віці 15 років він працював рознощиком газет у Канзас-Сіті. Одного разу він подивився німий фільм «Білосніжка» (Дж. Сірл Доулі, 1916) з Маргарит Кларк у головній ролі. Показ відбувався у лютому 1917 року в міському конференц-залі, а фільм проектувався чотирма проекторами на різні грані кубічного екрану. На Діснея фільм справив незабутнє враження, оскільки з його місця одночасно було видно дві грані екрану, і показ був не зовсім синхронізований. Діснею захотілося, щоб це відчуття дива пізнали й інші діти і, загалом, глядачі.