Той, що танцює з вовками" - таке ім'я дали індіанці племені Сіу лейтенанту Джону Данбару за його відвагу та чесність. Події фільму відбувається в 19-му столітті, під час громадянської війни в США. Данбар опиняється у занедбаному форті в штаті Дакота, де спершу заводить дружбу з вовком, а потім і з індіанцями, вивчає їх культуру та звичаї. Він закохується в дівчину, щоправда, білу. Але наближається регулярна армія і Данбару доводиться робити вирішальний вибір.

Що залишилося за кадром

Більшість сцен були зняті в хронологічному порядку.
Критики відзначили фільм за правдиве зображення корінних американців, яке на той час значно відрізнялося від типових голлівудських стереотипів, що змальовували індіанців або як благородних, або як кровожерливих. За участь у цьому фільмі племя лакота прийняло Кевіна Костнера в свої почесні члени.
У 2007 році Бібліотека Конгресу США внесла цей фільм до Національного реєстру фільмів.
Дорис Лідер Чардж, яка викладала мову корінних американців лакота в Університеті Sinte Gleska у штаті Південна Дакота, переклала діалоги персонажів на цю мову та навчила акторів. У фільмі вона зіграла роль дружини вождя Десять Ведмедів.
Зйомки розпочалися 18 липня 1989 року і завершились 23 листопада того ж року. Більшість фільму було знято у штаті Південна Дакота, переважно на приватних ранчо поблизу міст Пірра та Рапід-Сіті, а деякі сцени також були зняті у штаті Вайомінг.
На зйомках полювання на бізонів Кевін Костнер їздив верхи самостійно практично у всіх сценах, включно з тими, в яких його герой скаче без сідла і стріляє з гвинтівки, випустивши з рук повід.
Практично ніхто із залучених до зйомок представників корінного населення США мовою лакота не говорив, тож для навчання їх цій мові довелося наймати лінгвіста. Нею стала Доріс Лідер Чардж (перекладач і педагог, вона багато років викладала мову лакота в університеті), вона ж зіграла дружину персонажа у виконанні Флойда «Ред Кроу» Вестермена.
Щоб уникнути звинувачень у жорстокому поводженні з тваринами компанія Кевіна Костнера «Tig Productions» витратила $250 000 на створення аніматронних ляльок бізонів, знятих у сцені полювання.
Коли герой Кевіна Костнера на початку фільму біжить, розкинувши руки і закривши очі, це була імпровізація, яка застала координатора трюків зненацька. Він лише в останній момент вигукнув застереження, інакше актор врізався б в огорожу.
У сцені обробляння туш бізонів використовували ляльки тварин, зроблені з пап’є-маше. Туші виглядали настільки реалістично, що під час зйомок хтось із сторонніх викликав поліцію, і ті приїхали на місце зйомок заарештовувати, як вони думали, браконьєрів.
Через перевитрату бюджету на $18 мільйонів і широко розповсюджене небажання вкладати гроші у вестерни Кевіну Костнеру довелося додати на покриття перевитрати власних коштів. Свої інвестиції він відбив, оскільки фільм заробив у прокаті понад $100 мільйонів, а Костнер, вклавши $3 мільйони, отримав близько $40 мільйонів.
Дитину в одному з епізодів зіграла дочка Кевіна Костнера Енні. Її показано у флешбеці, яка тікає від місця, де була перебита її сім’я. Тікаючи, вона оглядається то через одне плече, то через інше, тому що тато наказав їй оглядатися через праве плече, а їй було всього 6 років, і вона плутала праве плече з лівим.
Сцену бігу бізонів у паніці можна було знімати лише по одному дублю на день, тому що, почавши біг, ці тварини могли зупинитися лише через 15-16 кілометрів, і на те, щоб їх повернути до місця зйомок, витрачався весь світловий день.
Фільм знімали на просторах Південної Дакоти. Кукурудзяне поле, показане на початку фільму, довелося заздалегідь засіяти і виростити врожай, а листя дерев перефарбувати в осінні кольори, як ніби дія розгорталася в штаті Теннессі восени.
У роботі над фільмом були часті затримки та паузи, викликані непередбачуваною погодою, труднощами у зйомках практично диких вовків та складністю батальних сцен за участю індіанців. Складно було знімати і сцену полювання на бізонів – зйомки зайняли три тижні, а участь у них брали 100 індіанців, задіяних у масовці, і стадо бізонів, що налічувало декілька тисяч голів. На зйомках однієї зі сцен Кевін Костнер (а практично у всіх верхових сценах він грав сам) зіткнувся з іншим вершником і впав з коня, але одразу ж піднявся і продовжив зйомки.
Довжина першої версії фільму після остаточного монтажу дорівнювала п’яти з половиною годинам, після чого багато матеріалу було вирізано.
Не рахуючи показаних на самому початку фільму сцен Громадянської війни (їх знімали в останню чергу), фільм знімали за порядком, розписаним у сценарії. У кінематографі це явище рідкісне.
У фільмі показана людина, яка наказує вовку повертатися до себе, коли герой Кевіна Костнера їде на зустріч з друзями. Цю роль зіграв дресирувальник. Коли він побіг, а звір кинувся наздоганяти, вовк вкусив його за ногу, тож згодом замість нього грав сам Кевін Костнер. Костнер періодично кидав вовку шматочки сирого м'яса, щоб той не вкусив і його.
Фільм знімали в посушливий період, тож вода в озерці була привізною.
Майкл Блейк написав сценарій на початку 1980-х рр. До очей Кевіна Костнера сценарій потрапив у 1986 році. Він порадив Блейку переробити сценарій у роман, що мало збільшити його шанси на екранізацію. Блейк так і зробив і в 1988 році знайшов видавця, який погодився надрукувати роман. Костнер негайно викупив права на екранізацію роману з наміром зняти цей фільм.
Ґрем Грін запхав собі у взуття скибочку копченої ковбаси, щоб незручність і дискомфорт, які він відчував, відбивалися у нього на обличчі.
У сцені на початку фільму, коли лікарі оглядають героя Кевіна Костнера, грав не сам актор, а його дублер. Лікарів зіграли продюсер картини Джим Вілсон (він зліва) та сам Костнер, режисер, продюсер і виконавець ролі головного героя. Їхні голоси продублювали інші актори.
Шолом у руках персонажа у виконанні Флойда «Ред Кроу» Вестермена, коли він говорить про людей, які «прийшли за часів його діда», — це типовий шолом іспанських конкістадорів, які завоювали значну частину Південної та Північної Америки у 15-16 ст.
У романі, який послужив літературним першоджерелом, йдеться про індіанців племені команчі, але у фільмі показано індіанців лакота (річ у тому, що за сценарієм було потрібно величезне стадо бізонів, знайти таке можна було лише у Південній Дакоті, а проживали там лакоти).
У батальних сценах знімали реконструкції битв Громадянської війни в США.
Керівництво студії наполягало на тривалості фільму, яка дорівнювала 2 годинам 20 хвилинам. Йому довелося змиритися з режисерською версією картини, тривалість якої становила 3 години.
Спочатку передбачалося, що фільм зніматимуть у національному парку «Гранд-Тітон» у штаті Вайомінг, але адміністрація парку виявилася неконструктивною, і після завершення першого тижня зйомок Кевін Костнер, втомившись від постійних дрібних придирок і вимог, розпорядився перебратися до Південної Дакоти.
Практично ніхто з залучених до зйомок представників корінного населення США мовою лакота не говорив, тому для навчання їх цій мові довелося наймати лінгвіста. Нею стала Доріс Лідер Чардж (перекладач і педагог, вона багато років викладала мову лакота в університеті), вона ж зіграла дружину персонажа у виконанні Флойда «Ред Кроу» Вестермена.
Шолом у руках персонажа у виконанні Флойда «Ред Кроу» Вестермена, коли він говорить про людей, які «прийшли за часів його діда», — це типовий шолом іспанських конкістадорів, які завоювали значну частину Південної та Північної Америк у 15-16 ст.

Вам сподобався фільм?