Озброєний бензопилою і дробовиком Еш потрапляє до Англії часів короля Артура, де з необережності випускає на волю Армію темряви, очолюваною демоном – його власним двійником. Повернутися у свій час Еш може лише за допомогою старовинної магічної книги "Некрономікон", що дає шанс скинути легіони мерців до пекла назавжди.

Що залишилося за кадром

Слова, які мав вимовити Еш, перш ніж взяти "Книгу мертвих", були "Clatto Verata Nicto". Це натяк на фразу "Klaatu, Barada, Nikto", за допомогою якої можна було встановити контроль над роботом Гортом у фільмі "День, коли зупинилася Земля" (1951).
У багажнику автомобіля Еша можна помітити журнал "Fangoria".
Бриджит Фонда зіграла камео-роль, вона виконала роль Лінди.
Тед Реймі зіграв, принаймні, чотири персонажі: боягузливий воїн, який не хоче помирати; людина, яка говорить Ешу: "Ти можеш розраховувати на мою сталь"; лицар з пов'язкою на оці; клерк у магазині S-mart.
Автомобіль Еша насправді належить Семю Реймі (режисеру фільму). Сем використовував цей автомобіль у всіх своїх ранніх роботах, і з кожним фільмом зовнішній вигляд машини помітно погіршувався. Різні предмети, які лежать у багажнику автомобіля, не є результатом продукт-плейсменту. Під час зйомок у багажнику машини Реймі лежали точно такі ж предмети.
Згідно з початковим варіантом сценарію, Еш мав втратити око.
Оригінальний сценарій складався лише з 43 сторінок.
Як назву для картини також розглядалися варіанти "Evil Dead 1300 AD" та "MediEVAL Dead".
Існують дві різні кінцівки фільму. В оригінальній кінцівці Еш випив сім крапель зілля замість шести і прокинувся у 2100 році: у постапокаліптичному світі, де відбулася атомна війна. Глядачі на тестових переглядах вважали цю кінцівку занадто песимістичною, тому фінал фільму був перезнятий. Інша кінцівка (найбільш поширена) – Еш повертається в наш час і розповідає касиру в магазині S-Mart про свої пригоди у Середньовіччі. Касир запитує його: чи правильно він вимовив заклинання? Еш відповідає: так… здається. Після цього в магазин заходить відьма, і Еш, схопивши "Ремінгтон", відправляє її назад у потойбічний світ.
Брюс Кемпбелл був вельми незадоволений рішенням кіностудії перенести вихід фільму на екрани з літа 1992 року на лютий 1993-го і перемонтирувати його. Причиною всього цього стало небажання кіностудії платити $3 мільйони за завершення зйомок, а також прагнення використати фільм як один з аргументів у спорі з продюсером Діно Де Лаурентісом через права на персонажа Ганнібала Лектора з трилера Джонатана Демме «Мовчання ягнят» (1990). Кемпбелл заявив, що цілий рік, поки він чекав виходу фільму в прокат, пройшов даремно.
За словами Брюса Кемпбелла, в тому, що бензопила постійно працює, глядачів переконували за допомогою тютюнового диму, який йшов через шланг, який проходив у нього під правою штаниною та сорочкою і був приєднаний до бензопили.
В оригінальному сценарії головний герой у виконанні Брюса Кемпбелла втрачав око. Дія там переносилася в Середньовіччя лише в другій половині фільму, а в першій йшов переказ подій перших двох фільмів франшизи. Крім того, глядачам ставало набагато більше відомо про самого Еша (наприклад, про те, як він навчався в коледжі та працював у магазині). Сценаристи Сем і Айван Реймі написали сценарій саме так, вважаючи, що керівництво кінокомпанії Universal Pictures навряд чи погодиться спонсорувати низькобюджетний незалежний фільм, і планували зробити частковий ремейк. Тому рішення керівництва кінокомпанії схвалити повноцінне продовження їх порадувало, і вони вирішили прибрати зі сценарію практично всі фрагменти, пов'язані з хатиною в лісі (за винятком прологу).
У сцені побиття Еша камінням каміння використовувалися бутафорські. Щоб гра Брюса Кемпбелла стала більш переконливою та реалістичною (а також в рамках розіграшу), режисер Сем Реймі розпорядився використовувати замість бутафорських каменів картоплини. Цей дубль і увійшов у фільм. Крім того, Реймі наказав майстрам зі спецефектів і постановникам трюків зробити сцени бійок і сутичок якомога складнішими для Кемпбелла. Актору довелося запам'ятовувати складний комплекс рухів у рамках сутичок з невидимими ворогами (а справжніх ворогів вставили в кадр лише в процесі постпродакшну), тож перед камерою він постійно лаявся, адже на зйомки окремих сцен йшло до 37 дублів.
Значну частину фільму знімали на натурі кількома камерами одночасно, так що одна знімала загальний план, а інша – крупний план. Через це мікрофон на штанзі доводилося тримати на більшій відстані від персонажа, що було необхідно для уловлювання якісного звуку. Саме тому Брюсу Кемпбеллу регулярно видавали на зйомки бездротовий передавач (актор прибирав його в гвинтівковий чохол за спиною), а мікрофон ховали в пряжці ременя бензопили. Йому тільки треба було стежити за тим, щоб чорний поролон (яким закрито приймаючу звуки частину пристрою) не потрапляв у кадр.
Ембет Девіц так нелегко давалися зйомки (плюс необхідність носити відповідні образу Шейли спеціальні накладки), що вона серйозно думала про те, щоб піти з акторської професії.
Під час зйомок сутички на мечах у замку Артура (його грав Маркус Гілберт) Брюс Кемпбелл отримав на обличчі невелику рану. Його негайно відвезли з місця зйомок до лікаря, а тому довелося показувати, де конкретно знаходиться рана – адже обличчя актора завдяки роботі гримерів було вкрите безліччю бутафорських ран, порізів і шрамів. Коли лікар обробив рану, Кемпбелл повернувся на знімальний майданчик.
Сцену, в якій з неба падає автомобіль «Oldsmobile Delta 88», довелося знімати двічі. Під час першого дубля кран вантажопідйомністю 25 тонн, яким машину піднімали в повітря, через суто механічні проблеми повело на бік, він нахилився і впав у кар'єр, біля якого проходили зйомки. На щастя, кранівник зумів вибратися вчасно з кабіни, тож ніхто не постраждав. Через кілька днів вже більш потужним краном (його вантажопідйомність була 80 тонн) уламки першого крана дістали з кар'єру, а всю сцену перезняли. У фільм вставили деякі кадри цього другого дубля і кадри з фіналу другого фільму франшизи (Сем Реймі, 1987).
Існує чотири версії фільму: версія тривалістю 81 хвилину, яка демонструвалася в кінотеатрах США; версія тривалістю 88 хвилин, яка демонструвалася в міжнародному прокаті; режисерська версія тривалістю 96 хвилин; версія тривалістю 88 хвилин, яка демонструвалася на американських телеканалах. У деяких версіях були сцени, яких не було в інших версіях, а в деяких ці сцени були розширені. Це пояснюється певною мірою тим, що Американська кіноасоціація присвоїла режисерській версії Сема Реймі рейтинг «NC-17». Версія для міжнародного прокату отримала рейтинг «R». Керівництво кіностудії передало фільм стороннім монтажерам, і отриманій версії – для показу в кінотеатрах США – було присвоєно рейтинг «PG-13». Найбільш повною вважається режисерська версія фільму, вона ж включає в себе «поганий фінал». У версії для телебачення в США містяться дві сцени, яких немає в жодній іншій версії. З часом на DVD та Blu-ray вийшли інші версії фільму – наприклад, режисерська, але зі щасливим фіналом; або гонконгська версія, в якій об’єднані американська телевізійна, міжнародна та режисерська версії.
Фільм знімали на натурі в найрізноманітніших мальовничих місцях у США (наприклад, каньйон або печери Бронсон, парк Васкес-Рокс та ін.), і у спеціально збудованих декораціях замку на краю пустелі в Каліфорнії.
Тед Реймі зіграв, щонайменше, чотирьох персонажів: боягузливий воїн, який не хоче вмирати; чоловік, який говорить Ешу: «Можеш розраховувати на мою сталь»; лицар з пов'язкою на оці; клерк у магазині S-mart.
Автомобіль Еша насправді належить Сему Реймі (режисеру фільму). Сем використовував цей автомобіль у всіх своїх ранніх роботах, причому з кожним фільмом зовнішній вигляд машини помітно погіршувався. Різні предмети, які лежать у багажнику автомобіля, не є продакт-плейсментом. Під час зйомок точно такі ж предмети лежали в багажнику машини Реймі.
Значну частину фільму знімали кількома камерами одночасно, так що одна знімала загальний план, а інша – крупний план. Через це мікрофон на штанзі доводилося тримати на більшій відстані від персонажа, що було необхідно для уловлювання якісного звуку. Саме тому Брюсу Кемпбеллу регулярно видавали на зйомки бездротовий передавач (актор прибирав його в збройовий футляр за спиною), а мікрофон ховали в пряжці ременя бензопили. Йому тільки треба було стежити за тим, щоб чорний поролон (яким закрито приймаючу звуки частину пристрою) не потрапляв у кадр.

Вам сподобався фільм?