Треба сказати, мати з дочкою погано уживались між собою. Марі не закривала ротяку ні на хвилину, часом доводила до відчаю свою мовчазну й соромливу дочку на прізвисько Голосок. Та постійно слухала платівки, виснажуючи матір, і намагалася наслідувати майстрів вокалу. Може, коли-небудь дійшло б і до рукоприкладства, якби не з'явися одного разу у місті стародавній дружок Марі - Рей Сей. Йому не таланило ніколи, але цього разу він почув удачу, розгледівши у дівчині талант, і жваво взявся за справу, не забуваючи про власний інтерес.

Що залишилося за кадром

Режисурою оригінальної лондонської версії вистави займався володар премії Оскар – Сем Мендес. Вистава мала назву «The Rise and Fall of Little Voice» і була написана спеціально для Джейн Хоррокс.
Джейн Хоррокс сама заспівала всі свої пісні.
Майк Рейд відмовився від ролі у фільмі.
У фільмі під час пісні «Chumbawamba — Tubthumping» виконується чоловічий стриптиз. Повна версія цієї пісні починається з діалогу «Правда в тому, що я думав, це має значення. Я думав, що музика має значення. Але це нісенітниця! Люди мають незмірно більше значення…». Цей діалог прийшов з заключної сцени фільму Марка Германа – «Справа – труба» (1996).
Будівля, яка використовувалася для вуличних зйомок музичного магазину Хофф, розташовувалася на Терасі Барвік у Скарборо (Великобританія). Вона була покинута протягом багатьох років, і спеціально для зйомок цього фільму її відновили. Однак після закінчення зйомок будівлю знесли. Сцени в нічному клубі були зняті в центрі відпочинку Wallis's Cayton Bay, приблизно в трьох милях на південь від Скарборо. На жаль, як і музичний магазин, вона теж була знесена.
Для підготовки до своєї ролі власника клубу містера Бу Джим Бродбент відвідав безліч діючих чоловічих клубів і театрів у Йоркширі.
У фільмі під час пісні «Chumbawamba — Tubthumping» виконується чоловічий стриптиз. Повна версія цієї пісні починається з діалогу «Правда в тому, що я думав, це має значення. Я думав, що музика має значення. Але це нісенітниця! Люди мають набагато більше значення…». Цей діалог взято з заключної сцени фільму Марка Германа – «Діло – труба» (1996).

Вам сподобався фільм?