Голокост канібалів

Cannibal Holocaust (1980)

Хронометраж: 1:35 (95 хв)

6.272/10
1833

5.8/10
67000

Всё про фільм

Відео 6

Фото 67

Актори та персонажі

Дата прем'єри

1980-02-07

Країна

Колумбія, Італія

Продакшн

F.D. Cinematografica, Bolivariana Films, Transcontinental Films, United Artists Europa

Жанр

Жахи

Бюджет

$100 000

Збори

$2 000 000

Сайт

http://cannibalholocaust.net/

Режисер

Руджеро Деодато

Актори

Роберт Керман, Франческа Чіарді, Перрі Пірканен, Лука Барбарескі, Сальваторе Базіль, Ricardo Fuentes, Карл Габріель Йорк, Паоло Паолоні, Lionello Pio Di Savoia, Lucia Costantini
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Франко Ді Нунціо, Франко Паладжі

Оператор

Серджіо Д'Оффіці

Композитор

Різ Ортолані

Художник

Кастинг

Bill Williams

Монтаж

Вінченцо Томассі
Вся команда (31)

• Різні джерела стверджують, що фільм був заборонений у 50 країнах світу. Італія заборонила його на 3 роки. У Норвегії фільм був заборонений до 2003 року.
• Фільм був найжорстокішим і найреалістичнішим для своєї епохи.
• Режисер Руджеро Деодато казав, що дуже шкодує про все, що він робив під час зйомок, особливо про вбивство тварин, і що було б краще, якби він ніколи не зняв такий фільм.
• Через десять днів після прем’єри в Мілані (7 лютого 1980 року) фільм було заарештовано італійським судом, а режисера Руджеро Деодато заарештували та звинуватили в непристойності. Пізніше йому було пред’явлено звинувачення у вбивстві кількох акторів, йому загрожував тюремний термін. При цьому актори, які грали головні ролі у фільмі, підписали контракти, за якими вони мали зникнути після зйомок на один рік, щоб створити ілюзію своєї реальної смерті. Деодато був змушений звернутися за допомогою до актора Луки Барбарескі та попросити його зв’язатися з трьома іншими акторами, які грали зниклу знімальну групу. Коли всі актори з’явилися в суді живими та здоровими, звинувачення у вбивстві було знято.
• На канонічному намальованому постері фільму зображена дівчина з одного з племен людоїдів, пронизана дерев'яним кілком. У суді режисер Руджеро Деодато пояснював, що насправді дівчину посадили на велосипедне сідло, прикріплене до верхівки дерев'яного стовпа, і попросили тримати в роті невеликий загострений шматок дерева. Після цього її облили штучною кров’ю. Він зазначив, що сама дівчина була надзвичайно спокійною і залишалася нерухомою протягом усього часу зйомки сцени.
• Після перегляду фільму режисер Серхіо Леоне написав листа Руджеро Деодато, в якому йшлося: «Любий Руджеро, який фільм! Друга частина – це шедевр кінематографічного реалізму, але все здається настільки реальним, що, думаю, у вас будуть проблеми з усім світом».
• Роберт Керман був порноактором і сподівався після цього фільму закріпитися в мейнстрімному кіно. Однак нових пропозицій не надійшло, і він повернувся до порно.
• Режисер Руджеро Деодато сказав, що «Ад каннібалів» базується на документальному фільмі, який він раніше бачив, і який також розповідав про групу документалістів, що загинула під час дослідження африканських племен. Цей документальний фільм, що демонстрував деякі інциденти, які режисер пізніше відтворив у своєму фільмі, нібито, було знищено після показу. Італійська кабельна мережа заявляла, що має копію стрічки і збирається показати її без цензури. Цього так і не сталося, але було підтверджено, що копія оригіналу існує.
• Коли Карл Габріель Йорк прибув до Амазонії для зйомок, йому не надали сценарій, і він не мав жодного уявлення про те, про що буде фільм. У його першій знятій сцені його персонажу відрізали ногу. У пізнішому інтерв’ю Йорк сказав, що тоді він не знав, чи це була голлівудська постановка, чи сніф-фільм.
• Яномамі та шаматарi — справжні південноамериканські індіанські племена. Але в фільмі їх зображено недостовірно.
• В інтерв'ю 2005 року актор Карл Габріель Йорк сказав, що Франческа К’ярді, репетируючи з ним сексуальну сцену, запропонувала «насправді це зробити». Йорк відмовився, сказавши, що у нього є дівчина в Нью-Йорку. Але у 2009 році К’ярді заявила, що секс у кадрі був справжнім, і що вона та Йорк були коханцями під час зйомок.
• У Японії стрічка посіла у 1983 році друге місце за касовими зборами після фільму «Інопланетянин».
• Фільм має 6 неофіційних продовжень.
• Початковою оригінальною назвою фільму була «The Green Inferno» («Зелений пекел»). Але в останній момент її змінили на більш «шокуючу».
• Композитор Ріц Ортолані використав для фільму невелику частину свого саундтреку до стрічки «Страждання невинних» (1972).
• Актор Перрі Пірканен не зміг стримати сліз після зйомок сцени вбивства черепахи.
• Усі смерті тварин у фільмі були реальними. Список убитих тварин включає в себе коаті (носуху), жовтоплямисту річкову черепаху, удава, тарантула, порося та двох саймірі (біличі мавпи). Сцену вбивства мавпи знімали двічі, через що довелося вбити двох тварин. Руджеро Деодато спочатку для цієї сцени хотів створити муляжі мавп, але місцеві жителі наполягли на справжніх, оскільки мізки цих мавп вважаються у них делікатесом. Усі мертві тварини були віддані племенам.
• Одразу після того, як було вбито порося, актор Карл Габріель Йорк зіпсував довгий монолог, який режисер Руджеро Деодато планував включити у фільм. Йорк кілька разів добре відрепетирував промову, але спіткнувся під час зйомки, почувши передсмертний вереск поросяти. Перезняти ж її не було можливості, оскільки більше поросят на зйомках не було.
• Виробнича команда не змогла знайти місцеву жінку на роль зґвалтованої та вбитої мешканки племені. Художниця з костюмів Люсія Костантіні зіграла цю роль.
• Для сцени, де професор купається голим у річці, жінок найняли з місцевого борделю.
• Після перегляду фільму режисер Серхіо Леоне написав листа Руджеро Деодато, в якому йшлося: «Дорогий Руджеро, який фільм! Друга частина являє собою шедевр кінематографічного реалізму, але все здається таким реальним, що, думаю, у вас будуть проблеми з усім світом».
• Режисер Руджеро Деодато сказав, що «Пекло каннібалів» засновано на документальному фільмі, який він бачив раніше, також що оповідав про команду документалістів, яка загинула при дослідженні африканських племен. Цей документальний фільм, що демонстрував деякі інциденти, які режисер пізніше відтворив у своєму фільмі, був, нібито, знищений після показу. Італійська кабельна мережа заявляла, що має копію стрічки і збирається показати її без цензури. Цього так і не сталося, але було підтверджено, що копія оригіналу існує.
• В інтерв'ю 2005 року актор Карл Габріель Йорк розповів, що Франческа Кьярді, репетируючи з ним сексуальну сцену, запропонувала «насправді це робити». Йорк відмовився, сказавши, що в нього є дівчина в Нью-Йорку. Але у 2009 році Кьярді заявила, що секс у кадрі був справжнім, і що вона та Йорк були коханцями під час зйомок.
• У Японії стрічка посіла у 1983 році друге місце за касовими зборами після «Інопланетянина».
• Початкова оригінальна назва фільму була «The Green Inferno» («Зелене пекло»). Але в останній момент її змінили на більш «шокуючу».
• Композитор Ріц Ортолані використав для фільму невелику частину свого саундтреку з картини «Муки невинних» (1972).