Події розгортаються навколо двох жінок, які мають однакове ім’я Марія, і які опиняються в епіцентрі революції в одній з країн Латинської Америки на початку 20-го століття. Перша Марія - це ірландська терористка, яка з дитинства підривала англійців разом зі своїм батьком. Друга Марія - це французька співачка, яка подорожує з цирком. Вони зустрічаються випадково і стають нерозлучними подругами. В

Що залишилося за кадром

Цей фільм став предметом двох судових розглядів у Верховному суді США, що зрештою призвело до створення системи рейтингів Американської кіноасоціації. Після виходу фільму в американський прокат цензура міста Даллас у штаті Техас заборонила показ фільму в межах міста на підставі його нібито відверто расистської спрямованості. Дистриб'ютор фільму подав на цензорів до суду (засідання суду відбулося 22 квітня 1968 року) і справу виграв. Верховний суд постановив тоді, що застосування цензури щодо неповнолітніх дозволяється, тоді як її застосування до дорослих є неприпустимим. Того ж дня вийшла постанова Верховного суду в іншій справі, в якій стверджувалося, що в питаннях цензури повноліття вважається настанням у 17 років. У цій справі фігурував певний Сем Гінсберг, власник закусочної в Нью-Йорку, який продав 16-річному юнаку журнал «Playbay». Верховний суд постановив, що, оскільки юнаку вже виповнилося 17 років, то, продавши йому журнал, Гінсберг не скоїв жодного правопорушення. В результаті цих двох постанов Верховний суд створив прецедент, згідно з яким немає нічого ганебного в тому, що глядач, якому ще не виповнилося 17 років, буде дивитися фільми для дорослих, але за умови, що його супроводжує хтось із батьків або опікун.
Цей фільм став предметом двох судових розглядів у Верховному суді США, що зрештою призвело до створення системи рейтингів Американської кіноасоціації. Після виходу фільму в американський прокат цензура міста Даллас у штаті Техас заборонила показ фільму в межах міста на підставі його нібито відверто расистської спрямованості. Дистриб'ютор фільму подав на цензорів до суду (засідання суду відбулося 22 квітня 1968 року) і справу виграв. Верховний суд постановив тоді, що застосування цензури щодо неповнолітніх дозволяється, тоді як її застосування до дорослих є неприпустимим. Того ж дня вийшла постанова Верховного суду в іншій справі, в якій стверджувалося, що в питаннях цензури повноліття вважається настанням у 17 років. У цій справі фігурував певний Сем Гінсберг, власник закусочної в Нью-Йорку, який продав 16-річному юнаку журнал «Playbay». Верховний суд постановив, що, оскільки юнаку вже виповнилося 17 років, то, продавши йому журнал, Гінсберг не скоїв жодного правопорушення. В результаті цих двох постанов Верховний суд створив прецедент, згідно з яким немає нічого ганебного в тому, що глядач, якому ще не виповнилося 17 років, буде дивитися фільми для дорослих, але за умови, що його супроводжує хтось із батьків або опікун.

Вам сподобався фільм?