Щоденник Бріджит Джонс

Bridget Jones's Diary (2001)

Хронометраж: 1:37 (97 хв)

6.74/10
5454

6.8/10
286000

Всё про фільм

Відео 6

Фото 84

Актори та персонажі

Дата прем'єри

2001-04-13

Країна

Франція, Ірландія, Об'єднане Королівство, Сполучені Штати

Продакшн

Universal Pictures, StudioCanal, Miramax, Working Title Films, Little Bird

Жанр

Комедія, Мелодрама, Драма

Бюджет

$25 000 000

Збори

$281 929 795

Сайт

Режисер

Шерон Магуайр

Актори

Рене Зеллвегер, Колін Ферт, Х'ю Грант, Джим Бродбент, Джемма Джонс, Джеймс Калліс, Саллі Філліпс, Ширлі Хендерсон, Ембет Девідц, Ліза Барбусія
Усі актори та ролі (10)

Сценарій

Продюсер

Тім Беван, Ерік Феллнер, Джонатан Кавендіш, Хелен Філдінг, Анджела Моррісон

Оператор

Стюарт Драйбург

Композитор

Патрік Дойл

Художник

Пол Інгліс

Кастинг

Мішель Гіш

Монтаж

Мартін Волш, Браян Донован
Вся команда (130)

• Фільм знято за мотивами роману Хелен Філдінг «Щоденник Бріджит Джонс» (Bridget Jones's Diary, 1998).
• Для ролі Бріджет Джонс Рене Зельвегер набрала 25 фунтів.
• Під час підготовки до ролі Рене Зельвегер пропрацювала один місяць у британській видавничій компанії. Взявши псевдонім і легко імітуючи розкішний акцент, її ніхто так і не впізнав.
• Рене Зельвегер надавала перевагу курити трав'яні сигарети під час зйомок, аніж справжні з тютюном.
• Імена обох головних героїв, Коліна Ферта та Г’ю Гранта, згадуються в книзі, за якою знято фільм. Перший актор – у розділі «Вівторок, 24 жовтня», а другий – у розділі «Середа, 16 серпня». Колін Ферт згадується також у продовженні книги «Бріджит Джонс: Межі розумного» як зірковий гість.
• Окрім самої схожості фільму з «Гордістю та упередженням» Джейн Остін, над створенням фільму працювали багато досвідчених кінематографістів, які неодноразово брали участь в екранізаціях романів Остін. Ендрю Девіс написав сценарій для міні-серіалу «Гордість та упередження» (1995), в якому знялися Колін Ферт і Кріспін Бонем-Картер. Г’ю Грант і Джема Джонс грали у фільмі «Розум і почуття» (1995). А Ембет Девіц можна побачити в «Мэнсфілд Парку» (1999).
• Поки глядачі палко бажали побачити Г’ю Ґранта в ролі, що кардинально відрізнялася від його звичного амплуа, одна зі сценаристок фільму, Гелен Філдінг, іронічно зазначила, що в реальному житті Ґрант більше схожий на Деніела Клівера, ніж на більшість його «нормальних» персонажів.
• Щоб зробити свій «англійський» акцент більш природним, Рене Зельвегер не переставала його «використовувати» і в повсякденному житті за межами знімального майданчика. Г’ю Грант якось зауважив, що постійно чув, як вона розмовляє лише з «англійським» акцентом, аж до фінальної вечірки після завершення зйомок фільму, коли почув, що вона говорить «дуже дивним голосом». Незабаром він зрозумів, що це була її природна манера вимови.
• У Німеччині фільм йшов під назвою «Bridget Jones – Schokolade zum Frühstück», що означало «Бріджит Джонс – шоколадка на сніданок».
• Серед претенденток на головну роль були такі британські кінозірки, як Кейт Вінслет і Гелена Бонем Картер.
• Корпорація «Weightwatchers» запропонувала Рене 120 000 доларів за кожен фунт, набраний для фільму та скинутий за допомогою їхньої дієти.
• Під час написання роману «Щоденник Бріджет Джонс», Хелен Філдінг, створюючи образ Марка Дарсі, взяла за основу опис Коліна Ферта в ролі містера Дарсі з міні-серіалу «Гордість і упередження» (1995). Крім того, у фільмі є ще кілька посилань на роман Джейн Остін: Марк ображав Бріджет у розмові зі своєю матір’ю, не знаючи, що все це чує Бріджет; містер Дарсі ображав Елізабет у розмові зі своїм другом містером Бінґлі, а все це чула Елізабет. Деніел Клівер обдурив Бріджет щодо причин їхньої з Марком сварки, звинувативши Марка в тому, що той переманив його наречену, хоча насправді все було зовсім навпаки. У «Гордості та упередженні» ж – це конфлікт між містером Вікхемом і містером Дарсі, і, в свою чергу, Вікхем звинувачує Дарсі. Але в обох історіях Дарсі приховує правду і не поспішає виводити головну героїню з омани до тих пір, поки майже не стає надто пізно. А ще, Бріджет працювала у видавництві Пемберлі; а містер Дарсі з «Гордості та упередження» жив у маєтку Пемберлі.
• Коли Бріджет приїжджає до супермаркету, щоб побачити свою матір, сцена починається з її слів: «Загальновизнаною істиною є те, що як тільки щось у твоєму житті починає налагоджуватися, щось інше розвалюється на частини». Це лише перефразовані відомі рядки з роману Джейн Остін «Гордість і упередження»: «Загальновизнаною істиною є те, що самотньому чоловікові, одержимому успіхом, просто не вистачає дружини»!
• У фільму було кілька різних фіналів, залежно від країни прокату. У версії для Великої Британії та Австралії після титрів є невеличке доповнення – «інтерв’ю» про Бріджет і Марка з Даніелом Клівером, батьками Марка та начальником Бріджет. В американській версії – невеличке домашнє відео, на якому маленькі Бріджет і Марк бігають по двору та біля дитячого басейну.
• Дізнавшись, що Деніел зраджує їй, Бріджет була вдома і дивилася телевізор. Перемикаючи канали, вона побачила, що показують фільм. Це була сцена з фільму «Рокове кохання» (1987).
• Фільм знятий за мотивами роману Хелен Філдінг «Щоденник Бріджит Джонс» (Bridget Jones's Diary, 1998).
• Для ролі Бріджит Джонс Рене Зельвегер набрала 25 фунтів.
• Під час підготовки до ролі Рене Зельвегер пропрацювала один місяць у Британській видавничій компанії. Взявши псевдонім, і легко імітуючи розкішний акцент, вона так і не була ніким впізнана.
• Рене Зельвегер воліла курити трав'яні сигарети під час зйомок, аніж справжні з тютюном.
• Імена обох головних героїв, Коліна Ферта і Х'ю Гранта, згадуються в книзі, екранізацією якої став фільм. Перший актор — у розділі «Вівторок, 24 жовтня», а другий — у розділі «Середа, 16 серпня». Колін Ферт згадується і в продовженні книги «Бріджит Джонс: Межі розумного» як зірковий гість.
• Окрім самої схожості фільму з «Гордістю та упередженням» Джейн Остін, над створенням фільму були залучені багато досвідчених кінодіячів, які не раз брали участь в екранізаціях романів Остін. Ендрю Девіс написав сценарій для міні-серіалу «Гордість і упередження» (1995), в якому знялися Колін Ферт і Кріспін Бонем-Картер. Х'ю Грант і Джемма Джонс грали у фільмі «Розум і почуття» (1995). А Ембет Девіц можна побачити в «Менсфілд Парку» (1999).
• У той час як глядачі палко бажали побачити Х'ю Гранта, який грає роль прямо протилежну його звичному амплуа, одна зі сценаристок фільму, Хелен Філдінг, за іронією долі, охарактеризувала Гранта в реальному житті більше схожим на Деніела Клівера, ніж на більшість його «нормальних» персонажів.
• Для того, щоб зробити свій «англійський» акцент більш природним, Рене Зельвегер не переставала його «вживати» і в повсякденному житті за межами знімального майданчика. Х'ю Грант якось зауважив, що чув її постійно розмовляючою тільки з «англійським» акцентом, аж до фінальної вечірки після завершення зйомок фільму, коли почув, що вона говорила «дуже дивним голосом». Незабаром він зрозумів, що це була її природна манера вимови.
• У Німеччині фільм йшов під назвою «Bridget Jones — Schokolade zum Fruhstuck», що означало «Бріджит Джонс — шоколадка на сніданок».
• Корпорація «Weightwatchers» запропонувала Рене 120 000 $ за кожну фунту, набрану для фільму і скинуту за допомогою їхньої дієти.
• Коли Бріджет приїжджає в супермаркет, щоб побачити свою матір, сцена починається з її слів: «Загальновизнаною істиною є те, що щойно щось у твоєму житті починає покращуватися, щось інше розвалюється на частини». Це лише перефразовані відомі рядки з роману Джейн Остін «Гордість і упередження»: «Загальновизнаною істиною є те, що самотньому чоловікові, одержимому успіхом, просто не вистачає дружини»!
• У фільму було кілька різних кінцівок, залежно від країни прокату. У версії для Великобританії та Австралії після титрів є невеличке доповнення — «інтерв'ю» про Бріджет і Марка з Деніелом Клівером, батьками Марка та начальником Бріджет. В американській версії — невелике домашнє відео, на якому маленькі Бріджет і Марк бігають по двору та біля дитячого басейну.
• Дізнавшись, що Деніел зраджує їй, Бріджет була вдома і дивилася телевізор. Перемикаючи канали, вона побачила, що показують фільм. Це була сцена з фільму «Рокове притягання» (1987).